ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/16503/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.03.2019 (суддя Сташків Р.Б.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 (колегія суддів: Дідиченко М.А. (головуючий), Сулім В.В., Пономаренко Є.Ю.)
зі справи № 910/16503/18
за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк)
до Компанії "HC WINDPARKS UKRAINE LIMITED" (Нікосія, Кіпр, далі - Компанія)
про звернення стягнення на заставлене майно.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії, в якому просив в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 14.10.2011 № 20-2813/2-1 в розмірі 13 433 663 Євро 66 євроцентів та 315 998 178,32 грн., звернути стягнення на заставлене майно, що є предметом застави за Договором застави корпоративних прав від 14.10.2011 № 20-2820/3-1, належне на праві власності Компанії, а саме, 99% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, не нижчою за визначену згідно з пунктом 1.3 Договору застави корпоративних прав від 14.10.2011 № 20-2820/3-1 в розмірі 1 гривні.
Позов мотивовано неналежним виконанням позичальником (товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський") умов договору про відкриття кредитної лінії від 14.10.2011 № 20-2813/2-1 та невиконанням відповідачем у добровільному порядку обов`язку заставодавця за договором застави корпоративних прав від 14.10.2011 № 20-2820/3-1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, позов Банку залишено без розгляду з посиланням на приписи пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, з якою погодився й суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що невиконання позивачем вимог ухвали суду про надання нотаріально засвідченого перекладу позовної заяви з додатками та ухвали суду позбавляє суд можливості реалізувати засади господарського судочинства та повідомити Компанію (відповідача у справі) про наявність порушеної щодо неї судової справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Банк, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Місцевий господарський суд помилково поклав непередбачений законодавством обов`язок щодо перекладу документів на учасника процесу (позивача у справі) у спосіб, який у законодавстві відсутній. Позовна заява містить значний обсяг додатків, переклад яких та нотаріальне посвідчення у трьох примірниках є надмірним фінансовим тягарем для позивача.
Суд ухилився від виконання своїх обов`язків щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом надсилання на його адресу відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, поклавши вину за це на позивача.
Суд свідомо не застосував спосіб повідомлення, який би в повній мірі забезпечував сторонам рівні умови та не призводив би до необґрунтованого зупинення провадження у справі строком на 6 місяців.
Повідомлення сторін-нерезидентів про розгляд справи здійснюється, зокрема, в порядку, регламентованому міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України, натомість суд послався на норми ГПК України.
Залишення позову без розгляду за приписами статті 226 ГПК України відбувається за умови, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. Проте позивач разом з позовною заявою надав всі необхідні для вирішення спору докази, причини ж невиконання безпідставно покладеного на позивача обов`язку з надання тих же доказів в нотаріально засвідченому перекладі позивач виклав у своїх поясненнях.
Неправильне застосування місцевим господарським судом Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000, безпідставне та необґрунтоване покладення на позивача обов`язків щодо перекладу документів, неврахування пояснень позивача щодо його позиції у справі, призвело до неправомірного повернення позовної заяви без розгляду та порушення основних засад судочинства.
Апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про дотримання судом першої інстанції вимог Конвенції та ГПК України, при цьому неоднозначно застосувавши одні й ті ж самі норми у повідомленні відповідача по справі про відкриття апеляційного провадження у справі.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
ГПК України:
- судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору (частини перша та третя статті 3);
- основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом (частина третя статті 2);
- правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (стаття 7);
- іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (статті 365);
- у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (частина перга статті 367);
- суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (пункт 4 частини першої статті 226);
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308);
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309).
Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (до якої Україна приєдналася 19.10.2000):
- Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба у передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (стаття 1):
- орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках (стаття 3);
- Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом (стаття 5);