ПОСТАНОВА
Іменем України
23 липня 2019 року
м. Київ
справа №802/2386/14-а
касаційне провадження №К/9901/6533/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
за участю секретаря Жидецької В.В.
представника позивача - Трута Д. В .
представника відповідача - Козлачкової Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Крижопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2015 (суддя Слободонюк М.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 (головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., судді: Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю.) у справі № 802/2386/14-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський Елеватор" до Крижопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський Елеватор" звернулось до суду з адміністративним позовом до Крижопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2014 № 0000892200.
Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 21.05.2015 адміністративний позов задовольнив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.07.2015 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2015 залишив без змін.
Крижопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2015, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Крижопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 186, 198, 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, зазначає, що операції з придбання та подальшої реалізації на експорт сої носять збитковий характер та не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети, економічного ефекту тощо), а вчинені виключно з метою певної податкової вигоди, зокрема права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Крім того, наголошує на фіктивному (удаваному) характері господарських операцій із придбання підрядних робіт у Приватного підприємства "Проф-Буд Тех" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Югзернострой".
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський Елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 14.05.2014 № 775/2200/32386477.
За її наслідками контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із завищенням податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2012 року - грудень 2013 року на суму 3644291,00 грн. при здійсненні господарських операцій, пов`язаних із придбанням та реалізацією на експорт сої, які не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності, позаяк не мали на меті отримання прибутку, а вчинялись задля отримання податкової вигоди, а також неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2012 року за господарською операцією з Приватним підприємством "Проф-Буд Тех" та за липень 2012 року і вересень 2012 року за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Югзернострой" з огляду на їх фіктивність.
На підставі зазначеного акта перевірки органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 № 0000892200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3569133,00 грн. за основним платежем та 1784567,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача щодо купівлі та реалізації сої безпосередньо пов`язані з його статутною діяльністю, зокрема внаслідок їх здійснення товариство не понесло збитків, про що свідчать дані його податкової звітності за 2012 та 2013 роки.
Також суди зазначили, що реальний характер гопсодраських операцій позивача з Приватним підприємством "Проф-Буд Тех" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югзернострой" підтверджується належним чином складеними первинними документами, а контрагенти Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський Елеватор" на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали статус платників податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отже, придбання активу передбачає наявність мети його використання в господарській діяльності платника. Така мета є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, всі витрати, в тому числі зі сплати податку на додану вартість, мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, витрати на придбання активу, понесені без мети його використання в господарській діяльності, або придбання такого активу поза межами господарської діяльності платника, не дають йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.