ПОСТАНОВА
Іменем України
26 липня 2019 року
м. Київ
справа №826/13459/16
касаційне провадження №К/9901/48509/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 (суддя Амельохін В.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 826/13459/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 00071-1305.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 14.12.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.03.2018 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 без змін.
Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, зазначає, що судові інстанції, вирішуючи спір, безпідставно не прийняли до уваги довідку з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про середньоринкову вартість транспортного засобу ОСОБА_1 станом на 01.12.2017 на рівні 1538454,06 грн., позаяк це підтверджує, що його вартість у 2016 році була більшою, а відтак автомобіль позивача був об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 00071-1305, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
Обґрунтовуючи підставу прийняття зазначеного акта індивідуальної дії, Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві зазначала, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки LEXUS, модель LX 570 з об`ємом двигуна 5663 куб. см., 2012 року випуску, який має середньоринкову вартість понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а тому відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку в 2016 році.
Визнаючи протиправним та скасовуючи оскаржуваний акт індивідуальної дії, суди виходили з того, що податковим органом під час встановлення середньоринкової вартості транспортного засобу, власником якого є позивач, порушено правила підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), адже відповідно до довідки з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідачем середньоринкова вартість транспортного засобу ОСОБА_1 розрахована 01.12.2017, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 30.06.2016.
Крім того, судові інстанції звернули увагу на відсутність у матеріалах справи середньоринкової вартості транспортного засобу, власником якого є позивач, станом на 01.01.2016, як це передбачено статтею 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слід враховувати таке.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 цього Кодексу є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267.
Редакція підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, якою встановлено ознаки (характеристики) легкового автомобіля, наявність яких є умовою для віднесення його до об`єкта оподаткування транспортним податком, змінювалась.
Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII внесено зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, які були чинними в період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Згідно з абзацом першим підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII).
Отже, платником транспортного податку за базовий податковий період - 2016 рік є власник легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить понад 1033500,00 грн. (1378,00 грн. х 750) та з року випуску якого минуло не більше п`яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац другий підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2016 по 31.12.2016)).