РІШЕННЯ
Іменем України
23 липня 2019 року
Київ
справа №9901/824/18
адміністративне провадження №П/9901/824/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого Берназюка Я.О., суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л.,
при секретарі судового засідання Корецькому І.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Ліходій О.О.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 9901/824/18
за позовом ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
про визнання рішення протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя № 2920/0/15-18,
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП або відповідач), в якому просить:
визнати дії Вищої ради правосуддя, що виразилися у незарахуванні до стажу роботи судді ОСОБА_1, який дає право на відставку, строку стаціонарного лікування у міській клінічній лікарні № 1 ім. М.І. Пирогова м. Москви з 15 червня 2015 року по 14 серпня 2015 року, періоду вимушеного перебування за межами України з 17 серпня 2015 року по 11 липня 2016 року та періоду роботи на посаді помічника-стажиста прокуратури Олександрійського району - протиправними та скасувати рішення Вищої ради правосуддя № 2920/0/15-18 від 18 вересня 2018 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з посади судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку;
зобов`язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути заяву про звільнення у відставку судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1, з урахуванням правової оцінки дій Вищої ради правосуддя, наданій судом у рішенні.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що оскаржуваним рішенням ВРП від 18 вересня 2018 року йому було відмовлено у звільненні з посади судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у зв`язку із поданням заяви про відставку. Зазначене рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII Прикінцеві положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) за суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим законом, зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Так, станом на 18 вересня 2018 року позивач мав 12 років 2 місяці та 14 днів безпосередньо суддівського стажу. З урахуванням періоду служби в лавах Збройних Сил (0 років 8 місяців 2 дні), половину строку навчання на денному відділенні у юридичній академії (1 рік 4 дні) та роботи на прокурорських посадах (8 років 9 місяців 4 дні), всього має 10 років 5 місяців 10 днів іншої діяльності, яка зараховується до стажу, необхідного для звільнення судді у відставку.
Отже, на думку позивача, загальний стаж його роботи, який дає право на звільнення у відставку, станом на 18 вересня 2018 року складав 22 роки 7 місяців 24 дні.
Проте, відповідач протиправно відмовляється зарахувати до стажу, необхідного для звільнення у відставку, період роботи позивача на посаді помічника-стажиста прокуратури Олександрійського району, з 29 вересня 1997 року по 01 квітня 2000 року, тобто 2 роки 6 місяців 1 день.
При цьому, позивач зазначає, що дії відповідача в цій частині вже були предметом розгляду Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/28/17, проте з інших підстав, ніж ті, про які зазначено у цій позовній заяві.
Крім того, позивач зазначає, що посилання на будь-які обставини, які б дозволили відповідачу не враховувати до стажу роботи позивача ще якісь період, у оскаржуваному рішенні відсутні. Позивач припускає, що відповідачем невключено до стажу період його тимчасової відсутності на роботі з 15 червня 2015 року по 14 серпня 2015 року, пов`язаний з перебуванням на стаціонарному лікуванні у міській клінічній лікарні № 1 ім. М.І. Пирогова м. Москви, що підтверджено відповідною довідкою, а також період тимчасової відсутності на роботі з 18 серпня 2015 року по 11 липня 2016 року, з приводу якого позивачем 17 липня 2016 року були надані вичерпні пояснення.
ВРП у відзиві проти адміністративного позову від 06 грудня 2018 року не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свою позицію ВРП обґрунтовує наступним.
27 грудня 2017 року до ВРП надійшла заява позивача від 19 грудня 2017 року про звільнення з посади судді у відставку на підставі пункту 9 частини п`ятої статті 125 Конституції України.
На засідання 18 вересня 2018 року ВРП відмовила у звільненні ОСОБА_1 з посади судді. Вказане рішення прийняте на підставі наявних у ВРП документів, матеріалів перевірки та у відповідності до норм законодавства України.
Так, ВРП зазначає, що відповідно до досліджених у справі обставин згідно абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII Прикінцеві положення Закону № 1402-VIII до стажу, що дає позивачу право на звільнення з посади судді у відставку, може бути зараховано: строкову військову службу в період з 03 липня 1986 року по 05 березня 1987 року - 8 місяців 2 дні; половину строку навчання на денному відділенні Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого з 01 вересня 1995 року по 08 березня 1997 року - 1 рік 4 дні; роботу на посадах виконувача обов`язків помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області з 01 квітня 2000 року по 03 липня 2006 року - 6 років 3 місяці 2 дні. Тобто, на думку ВРП, суддя ОСОБА_1 не має достатнього стажу для звільнення з посади у відставку.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1, який дає право на відставку, строку стаціонарного лікування у міській клінічній лікарні № 1 ім. М.І. Пирогова м. Москви з 15 червня 2015 року по 14 серпня 2015 року, періоду перебування за межами країни з 18 серпня 2015 року по 11 липня 2016 року та періоду роботи на посаді помічника-стажиста прокуратури Олександрійського району були предметом дослідження ВРП при прийнятті Рішення від 05 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1, а в подальшому Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/28/17, їм надано судами оцінку, а тому вони не потребують доказуванню при вирішенні цієї справи.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, аналогічних тим, що їх викладено в позовній заяві, надав усні і письмові пояснення та просив позов задовольнити. В свою чергу, представник відповідача підтримав позицію з підстав, аналогічних тим, що їх викладено у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзивів, просив відмовити в задоволенні позову повністю.
13 грудня 2018 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача від 06 грудня 2018 року, а 15 лютого 2019 року, 15 лютого 2019 року, 12 березня 2019 року, 10 травня 2019 року та 15 липня 2019 року письмові пояснення, які були враховані судом при розгляді цієї справи.
11 лютого 2019 року, 01 березня 2019 року та 17 квітня 2019 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, які були враховані судом при розгляді цієї справи.
ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2018 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю., Гімона М.М., Гриціва М.І. та Мороз Л.Л.
14 листопада 2018 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі № 9901/824/18 та призначив справу до судового розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
27 листопада 2018 року позивачем подано клопотання про призначення справи до розгляду в режимі відео конференції, яке було задоволено ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2018 року.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив наступне.
Указом Президента України від 21 червня 2006 року № 559/2006 ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області строком на п`ять років.
З довідки, наданої Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, вбачається, що з 04 липня 2006 року позивач обіймає посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області. Водночас, з 15 червня 2015 року по 14 серпня 2015 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. На обґрунтування поважності причин відсутності останнім було надано виписку з медичної картки хворого міської клінічної лікарні № 1 ім. М.І. Пірогова м. Москви РФ.
З 17 серпня 2015 року по 11 липня 2016 року суддя ОСОБА_1 . був відсутній на робочому місці, про що у табель обліку використання робочого часу в установленому порядку вносились відмітки про прогул та складено відповідні акти.
27 грудня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява ОСОБА_1 від 19 грудня 2017 року про звільнення з посади судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України, а 18 січня 2018 року ОСОБА_1 надіслав доповнення до заяви про звільнення у відставку, в якому зазначив, що має право на відставку на підставі підпункту 5 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України у зв`язку із реорганізацією Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 451/2017.
З доданих до заяви документів вбачається, що, крім роботи на посаді судді, ОСОБА_1 просив зарахувати до стажу роботи, що дає право судді на відставку, 10 років 5 місяців 10 днів, а саме: строкову військову службу з 03 липня 1986 року по 05 березня 1987 року; половину строку навчання в Національній юридичний академії імені Ярослава Мудрого з 01 вересня 1995 року по 08 березня 1997 року; роботу на посаді помічника-стажиста прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області з 29 вересня 1997 року по 01 квітня 2000 року; роботу на посадах виконувача обов`язків помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області з 01 квітня 2000 року по 03 липня 2006 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2018 року № 2920/0/15-18 відмовлено у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Приймаючи таке рішення ВРП виходила з того, що позивач не має необхідного для звільнення у відставку стажу роботи, а тому не може бути звільнений з посади судді у відставку, оскільки відповідно до досліджених у справі обставин згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" до стажу, що дає ОСОБА_2 право на звільнення з посади судді у відставку, може бути зараховано: строкову військову службу в період з 03 липня 1986 року по 05 березня 1987 року - 8 місяців 2 дні; половину строку навчання на денному відділенні Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого з 1 вересня 1995 року по 8 березня 1997 року - 1 рік 4 дні; роботу на посадах виконувача обов`язків помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора прокуратури Олександрійського району Кіровоградської області з 01 квітня 2000 року по 03 липня 2006 року - 6 років 3 місяці 2 дні.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Таким чином, між сторонами виник спір стосовно законності рішення Вищої ради правосуддя від 18 вересня 2018 року № 2920/0/15-18, яким позивачу відмовлено у звільненні з посади судді у відставку.
Крім того, судом встановлено, що питання про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку вже розглядалося Вищою радою правосуддя і рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 9901/28/17, залишеним без змін рішенням Великої Палати Верховного Суду від 23 серпня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову про скасування рішення Вищої ради правосуддя від 15 грудня 2017 року № 3910/0/15-17 відмовлено.
V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
2. Закон України "Про судоустрій і статус суддів"
Відповідно до частини першої статті 112 Закону № 1402-VІІІ суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (частина друга цієї статті).
Як передбачено у частині першій статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.
До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу (стаття 137 Закону № 1402-VIII).
Водночас, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII за суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
3. Закон України "Про статус суддів" 15 грудня 1992 року № 2862-XII (далі - Закон № 2862-XII; закон втратив чинність на підставі Закону № 2453-VI від 07 липня 2010 року)