Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа №753/5867/17
провадження № 51-2623км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О.О.,
прокурора Кравченко Є.С.,
захисників Козіна Є.М., Козіної Г.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Козіна Євгена Михайловича на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року та вирок Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) за №12016100020014311 від 18 грудня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), який має середньо-спеціальну освіту, працює охоронником, неодруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 121 Кримінального Кодексу України (Далі-КК) та ст. 128 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини:
Вироком Дарницького районного суду м.Києва від 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 121 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ст. 128 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 2 ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 15 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння за таких обставин.
17 грудня 2016 року приблизно о 00:30 ОСОБА_1 разом зі своїми друзями прибув для відпочинку до розважального закладу "Ель-Кафе", розташованого на вул. Гришка 3, в м. Києві. Приблизно о 02:00 у ОСОБА_1 виник словесний конфлікт з особами, які сиділи за сусіднім столиком, а саме з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їхніми друзями. Після чого ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 покинути приміщення розважального закладу, на що останній погодився. На сходах біля розважального закладу "Ель-кафе" між ОСОБА_2, ОСОБА_3, з одного боку, та ОСОБА_1 і його друзями - з іншого, виник словесний конфлікт, під час якого на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_1, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, завдав одного цілеспрямованого удару ножем ОСОБА_3 у ділянку грудної клітки зліва, чим спричинив потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Крім цього, ОСОБА_1 визнано винуватим у необережному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження за таких обставин.
Того ж дня приблизно о 02:10, ОСОБА_1 після заподіяння ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, намагався втекти з місця події, але був зупинений ОСОБА_2 ОСОБА_1 тримаючи в руці ніж, діючи з необережності, передбачаючи можливість настання шкідливих наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, різко присівши, хотів нанести удар, однак потерпілий ОСОБА_2 правою ногою вибив у ОСОБА_1 ніж з руки. Внаслідок цього потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК, але є такими, що спричинили тривалий розлад здоров`я, у вигляді різаної рани нижньої третини правої гомілки по передній поверхні з ушкодженням сухожилку великогомілкового м`язу.
Вироком Київського апеляційного суду від 22 травня 2019 року вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора скасовано в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 121 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ст. 128 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В іншій частині вирок Дарницького районного суду м.Києва залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
Захисник Козін Є.М. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається, що суд першої інстанції при ухваленні вироку допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме неправильно оцінив наявні в матеріалах справи докази, що призвело до невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, чим допустив порушення пунктів 1-3, ч. 1 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК).
Також, на думку захисника суд першої інстанції в супереч нормам ст. 94 КПК був упередженим під час дослідження доказів, чим порушив засади законності та верховенства права у кримінальному провадженні встановлені статтями 8, 9 КПК.
Стверджує, що суд першої інстанції всупереч статтям 84-86, 88, 89 КПК покладено в основу вироку не досліджений в судовому засіданні та взагалі неіснуючий доказ, а саме запис із камер відеоспостереження ТРЦ "Аладін" від 17 грудня 2016 року, під час перегляду якого свідок ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_1 .
Крім цього захисник посилається на те, що при ухваленні вироку всупереч приписам ч. 1 ст. 86 КПК безпідставно визнано як допустимі такі докази: протокол огляду місця події складений з порушенням ст. 237 КПК, зокрема час складання протоколу не відповідає дійсності (в ході цього огляду всупереч ст. 245 КПК отримано зразки для проведення експертизи та всупереч ст. 241 КПК проведено освідування особи), висновки судово-медичної експертизи від 24 лютого 2017 року і медично- цитологічної експертизи від 14 березня 2017 року.
За твердженнями захисника судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги, що у підзахисного ОСОБА_1 була відсутня будь-яка мета на вчинення злочину, що відповідно до положень ст. 91 КПК є предметом доказування у кримінальному провадженні.
Суд апеляційної інстанції, на думку захисника, допустив порушення вимог статей 409, 411, 412 КПК. Зокрема, проігноровано, що в основу вироку покладено неіснуючі та не досліджені в судовому засіданні докази, не перевірено належним чином доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі, в частині дослідження доказів, які були покладені в основу вироку суду.
Резюмуючи доводи, захисник вважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував допущені судом першої інстанції порушення закону, у зв`язку з чим вважає рішення судів незаконними, необґрунтованими та невмотивованими.
Заперечень на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав доводи касаційної скарги захисника Козіна Є.М. та просив її задовольнити.
Захисники підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.
У судовому засіданні прокурор заперечувала проти касаційної скарги захисника Козіна Є.М. в інтересах ОСОБА_1 та просила її відхилити.