Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 161/1961/17
провадження № 51-9928км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Янчук Н.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від
11 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013020010000425, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Володимира-Волинського Волинської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від
11 січня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 175 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права обіймати керівні посади підприємств строком на 2 роки. Ухвалено звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, в решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалено позовну вимогу щодо проведення індексації ціни позову за спірний період, з листопада 2008 року залишити без розгляду.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він будучи керівником підприємства - директором приватного підприємства "Антон-Інвест", що у
с. Зміїнець Луцького району Волинської області на вул. Шкільна, 1/4, умисно, безпідставно не виплатив заробітну плату ОСОБА_1 більш як за один місяць, а саме за період роботи з листопада
2008 року до березня 2010 року, в сумі 8 015, 16 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2018 року вирок
місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 у зв`язку з неправильністю вирішення у провадженні його цивільного позову просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому скаржник стверджує, що місцевий суд, ухвалюючи своє рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на його користь 3000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, не дослідив докази на підтвердження позовних вимог, належним чином не вмотивував своє рішення щодо вирішення заявленого потерпілим цивільного позову у кримінальному провадженні.
Також вказує, що суд незаконно відмовив у стягненні з ОСОБА_2 32654, 43 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на його користь, посилаючись на те, що рішення про стягнення вказаної суми з підприємства на якому працював потерпілий, як суми середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні, було ухвалено в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 370 КПК України, не дав належної оцінки таким порушенням та залишив вирок місцевого суду без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні захисник Янчук Н.О. в інтересах засудженого ОСОБА_2 та прокурор виступили проти задоволення касаційної скарги потерпілого.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі
не оспорюються.
Доводи касаційної скарги потерпілого про безпідставну відмову суду у задоволенні його позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди на його користь у результаті вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.