Постанова
Іменем України
23 липня 2019 року
м. Київ
справа № 570/4244/16-ц
провадження № 61-32187 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідачі: Великожитинська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області у складі судді Кушнір Н. В. від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області
у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С., Шеремет А. М.,
від 07 червня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України
у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_3 про встановлення нікчемності заповіту.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла
його мати - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на майно,
яке складається з 1/2 частини житлового будинку по
АДРЕСА_1 . Він є спадкоємцем першої черги за законом. Разом з тим, йому стало відомо, що 05 грудня
2012 року померлою ОСОБА_4 було складено заповіт, яким остання усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті їй буде належати і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй дочці - ОСОБА_3 .
Позивач вважав, що оскаржуваний заповіт є нікчемним в силу положень статей 1251, 1257 ЦК України, оскільки він посвідчений неуповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування та складений особою, яка не мала на це права. Так, вказаний заповіт було посвідчено секретарем Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, яку уповноважено у встановленому законом порядку рішенням сільської ради
на це не було. Крім того, заповіт було складено у с. Великий Житин Рівненського району Рівненської області, а посвідчено на дому спадкодавця
у зв`язку з його хворобою у с. Бармаки Рівненського району Рівненської області, що свідчить про складання заповіту особою, яка не мала на це права, так як померла ОСОБА_4 місця складання заповіту не відвідувала.
Посилаючись на викладене, а також на положення статей 1251, 1257 ЦК України, пункту 1.4 Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) ОСОБА_1 просив суд встановити складений 05 грудня 2012 року померлою ОСОБА_4 заповіт нікчемним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що оскаржуваний заповіт було складено та посвідчено повноваженим секретарем сільської ради відповідно до вимог чинного законодавства, а відсутність волевиявлення заповідача на складання заповіту позивач не довів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилено, а рішення Рівненського районного суду Рівненської від 23 березня 2017 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам щодо його форми та посвідчення, оскільки з його змісту вбачається, що він складений у с. Великий Житин Рівненського району Рівненської області та посвідчений на дому заповідача у зв`язку з його хворобою уповноваженою у встановленому законом порядку особою - секретарем Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження
у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Рівненського районного суду Рівненської області.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки його доводам про те, що оскаржуваний заповіт було складено особою, яка не мала на це права, оскільки з його змісту вбачається, що він складений у с. Великий Житин Рівненського району Рівненської області, проте померла ОСОБА_4 цього місця складання заповіту не відвідувала. Крім того, суди не врахували показання свідків, які підтверджували, що заповідач особисто секретарю Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області зміст заповіту не повідомляла, а підписувала уже складений заповіт на дому
у звʼязку з хворобою. Таким чином, суди не дослідили, на чиє прохання було складено заповіт і з чиїх слів, тобто заповідача, чи іншої особи. Саме з наведених підстав було предʼявлено позов, а не щодо форми та змісту заповіту, а також щодо волевиявлення учасника правочину, як помилково зазначив суд.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.