Постанова
Іменем України
25 липня 2019 року
м. Київ
справа № 593/1145/15-ц
провадження № 61-31028св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 22 червня 2017 року у складі судді Шміло В. І. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщія О. Я., Ткача О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення коштів.
Позов обґрунтовано тим, що 13 березня 2014 року між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено договір банківського рахунку, згідно з яким банк відкрив йому поточний рахунок в Євро та зобов`язався надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов договору, правил обслуговування банківських поточних рахунків фізичних осіб, відкритих в банку та вимог чинного законодавства.
13 березня 2014 року позивачем внесено на вказаний рахунок 40 000,00 Євро і доручено відповідачу здійснити перерахування цих грошей в Республіку Ірландія для бенефіціара ОСОБА_1, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 13 березня 2014 року. На підставі поданих документів відповідач перерахував банку бенефіціара "Ulster Bank" належні йому 40 000,00 Євро для отримувача ОСОБА_1
20 березня 2014 року на відкритий позивачем рахунок повернуто без виконання перераховані для ОСОБА_1 кошти, із суми повернутих 40 000,00 Євро на рахунок зараховано лише 10 833,36 Євро, іншу частину відповідач, посилаючись на постанову Національного банку України від 14 листопада 2013 року № 453 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті" здійснив примусовий продаж валюти, яка перевищує 150 000,00 грн.
Оскільки вказаною постановою не передбачено обов`язковий продаж на міжбанківському ринку України надходження в іноземній валюті, що надійшли як повернуті без виконання, тому відповідач безпідставно провів продаж частини його коштів у розмірі, що перевищує еквівалент 150 000,00 грн та видав йому замість повернутих коштів в Євро еквівалент у гривнях у розмірі 411 562,50 грн, чим завдав йому збитків у розмірі 273 926,46 грн.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 273 926,36 грн, 110 392,37 грн інфляційних втрат, три проценти річних у сумі 8 938,26 грн та 1 000,00 грн витрат на оплату правової допомоги.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа переглядалася судами неодноразово.
Рішенням Бережанського районного суду від 22 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 29 серпня 2017 року, в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що відповідно до статті 8 Правил обслуговування банківських поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у ПАТ "Укрсоцбанк", затверджених рішенням правління банку від 24 липня 2007 року, які є невід`ємною частиною договорів банківського рахунку, укладених із позивачем від 13 березня 2014 року за № НОМЕР_1 та за № НОМЕР_2, банк не несе відповідальність за невиконання платіжного доручення, виконання якого здійснювалося через іноземний банк, та не було прийняте таким банком до виконання з причини невідповідності платіжного доручення нормам чинного законодавства країни знаходження такого банку, або якщо такий платіж віднесений до заборонених. З огляду на відсутність вини з боку банка щодо переказу коштів, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У листопаді 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення ПАТ "Укрсоцбанк" на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В .
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що про неможливість завершення платежу зі сторони банку позивача повідомлено не було, а 09 квітня 2014 року з метою з`ясування причин невиконання платежу він звернувся до банку, де дізнався про невиконаний платіж та про часткове зарахування коштів на його рахунок у гривні.
Пунктом 3 постанови Правління Національного банку України № 453, чинної на час виникнення спірних правовідносин, встановлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень із-за меж України в іноземній валюті на користь фізичних осіб у сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 150 000,00 грн за місяць. Уповноважений банк зобов`язаний попередньо зараховувати кошти, які надходять із-за меж України за переказами на користь фізичних осіб в іноземній валюті, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку".
Вказана вимога поширюється на міжнародні перекази, які надходять на користь фізичних осіб в іноземній валюті. Разом з тим, позивач ініціював переказ власних коштів в іноземній валюті за кордон, однак він не був завершений через незарахуванню суми переказу на рахунок отримувача. Повернення без виконання переказу внаслідок незарахування іноземним банком переказу, здійсненого позивачем, не є коштами, які надійшли із-за меж України за переказом на користь позивача як фізичної особи в іноземній валюті.
Суди першої та апеляційної інстанцій проаналізували причину повернення грошових коштів, не звернувши уваги на позовні вимоги, обгрунтовані неправомірними діями банку щодо перерахунку грошових коштів у гривневий еквівалент.
Суд апеляційної інстанції здійснив посилання на Правила обслуговування банківських поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у ПАТ "Укрсоцбанк", не дослідивши при цьому факт ознайомлення позивачем з такими Правилами у відповідній редакції.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
Заперечення ПАТ "Укрсоцбанк" на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що пунктом 3 постанови Національного банку України від 14 листопада 2013 року № 453, чинної на час виникнення спірних правовідносин, встановлено вимогу щодо обовязкового продажу на міжбанківського валютному ринку України надходжень із-за меж України в іноземній валюті на користь фізичних осіб у сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 150 000,00 грн за місяць, тому банк був зобов`язаний здійснити конвертацію грошових коштів.
Банк не несе відповідальність за невиконання платіжного доручення, виконання якого здійснювалося через іноземний банк, причиною невиконання якого є невідповідність платіжного доручення нормам чинного законодавства країни знаходження такого банку, що узгоджується зі статтею 8 Правил обслуговування банківських поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у ПАТ "Укрсоцбанк".
У діях ПАТ "Укрсоцбанк" відсутні такі елементи застосування міри відповідальності стягнення збитків, як протиправна поведінка та вина.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 березня 2014 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунка, згідно з умовами якого банк зобов`язується відкрити клієнту поточний рахунок в Євро та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідно до умов договору, Правил обслуговування банківських поточних рахунків фізичних осіб, відкритих в банку та вимог чинного законодавства.
Банк нараховує та сплачує клієнту проценти на залишки коштів, що знаходяться на рахунку, на кінець кожного дня у розмірі для EUR - 0 % річних (пункт 1.2 договору).
Клієнт доручає банку здійснювати договірне списання з рахунку компенсації витрат банку зі сплати комісій інших банків за виконання платежів клієнта в іноземних валютах, а також договірне списання з рахунку плати за надані банком послуги з розрахунково-касового обслуговування у розмірі, передбаченому тарифами (пункт2.5 договору).
13 березня 2014 року позивачем на відкритий йому рахунок внесено 40 000,00Євро та доручено ПАТ "Укрсоцбанк" на переказ вказаних коштів в Республіку Ірландію, бенефіціару - ОСОБА_1 , банк бенефіціара - "Ulster Bank", призначення платежу: Help relative, що стверджується копією платіжного доручення в іноземній валюті від 13 березня 2014 року та квитанцією від 13 березня 2014 року.
Вихідний залишок зарахунком на кінець дня становив 0,00 Євро.
20 березня 2014 року банком Ulster Bank повернуто вказаний переказ без виконання і на вказаний рахунок позивача зараховано лише 10 833,36 Євро. У призначенні платежу вказано: повернення без виконання РЕФ783С002140720001 згідно з МТ 202 РЕФ OG20140318005501; причина: "BENE BANK NO SORT CODE B/0:/45219009BORETSKYY IVAN22 CARRIG CLUAI".
Станом на 20 березня 2014 року залишок коштів на гривневому рахунку складав 153,19грн. 20 березня 2014 року банком на вказаний рахунок зарахованокошти в сумі 409 882,17грн, а також списано комісію за обслуговування рахунку в сумі 1 494,94грн, що стверджується випискою завказаним особовимрахунком за 20 березня2014 року. У графі "Призначення" зазначено, що сума 409 882,17грн, як еквівалент суми 29 131,64 Євро, які підлягали обов`язковому продажу за курсом 14,07 грн за1 Євро, станом на 20 березня 2014 року.
29 квітня 2014 року на вказаний гривневий рахунок надійшло 3 022,08грн, як виплата нарахування процентів на залишки запоточним рахунком. Розрахунок здійснено за період з 14 березня 2014 року до 29 квітня 2014 року згідно з договором.
У період з 28 квітня 2014 року по 16 травня 2014 року ОСОБА_1 знімав частинами кошти зі свого валютного рахунку на загальну суму 10 833,36 Євро, що підтверджується виписками заособовим рахункомза цей період.
20 травня 2014 року позивач зняв з рахунку кошти у розмірі 411 562,50грн 29 131,64 Євро.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.