Постанова
Іменем України
23 липня 2019 року
м. Київ
справа № 348/2773/14-ц
провадження № 61-29647св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - Служба у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2016 року у складі судді Безбородько В. А. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Горейко М. Д., Васильковського В. М., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 належить 3/4 частини будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_4, яка є колишньою дружиною її покійного сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та її неповнолітні діти ОСОБА_6, ОСОБА_7 з 11 червня 2013 року були зареєстровані у спірному будинку, проте бували у ньому рідко, а з липня-серпня 2013 року взагалі у ньому не проживають, ОСОБА_4 не сплачує комунальні платежі, господарством не цікавиться, проживає у своєї матері. Перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням їм не створювалось, тому вони є такими, що втратили право користування ним.
Враховуючи викладене, позивачі просили суд визнати ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .
У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є матір`ю її покійного чоловіка ОСОБА_5, а ОСОБА_3 - його братом.
У спірному будинку ОСОБА_4 проживала з 2011 року разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5, із яким на той час перебувала у цивільному шлюбі. Також з ними проживала і її неповнолітня донька ОСОБА_6
12 липня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, а з 11 червня 2013 року вона та двоє малолітніх дітей зареєстровані у частині будинку, що належав ОСОБА_2 (покійному батьку її чоловіка), який дав згоду на реєстрацію.
У серпні 2013 року, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я її матері, яка проживає одна в будинку АДРЕСА_2, і є інвалідом, вона була змушена часто їздити та доглядати за нею.
На той час ще був живий її чоловік ОСОБА_5, який надавав їй допомогу у догляді за матір`ю.
25 березня 2014 року ОСОБА_5 захворів і перебував на стаціонарному лікуванні, ОСОБА_4 змушена була з 15 квітня 2014 року і до його смерті цілодобово його доглядати. Увесь цей час її діти проживали у будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після цього відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 погіршились і у червні 2014 року ОСОБА_4 переїхала у с. Лісна Тарновиця Надвірнянського району Івано-Франківської області до своєї матері.
З серпня 2014 року ОСОБА_4 неодноразово зверталася до позивачів за первісним позовом з проханням не чинити їй перешкоди у користуванні житлом, однак останні повідомили, що вона не має жодного права там проживати.
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, не чинити їй перешкод у користуванні житловим приміщенням АДРЕСА_1, вселити її та неповнолітніх дітей ОСОБА_6, 2003 року народження, ОСОБА_7, 2012 року народження, до спірного будинку.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2016 року залучено ОСОБА_3 до участі у цій справі, в якості правонаступника померлого ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2016 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, задоволено.
Визнано ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право на користування житловим будинком в АДРЕСА_2 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 разом із дітьми більше року без поважних причин не проживала у спірному будинку, у зв`язку із чим наявні підстави для визнання її такою, що втратила право на користування ним.
Щодо зустрічного позову, то ОСОБА_4 не було надано доказів того, що ОСОБА_1 та її покійний чоловік ОСОБА_2 чинили їй та її дітям перешкоди у користуванні належним їм на праві власності будинком, оскільки ОСОБА_4 не зверталася до відповідних компетентних органів із цього приводу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2015 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Василишина Л. В., Мелінишина Г. П., апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що судом першої інстанцій під час розгляду цієї справи було досліджено всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надана їм належна оцінка, визначено характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітейтакими, що втратили право на користування спірним житловим приміщенням.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Журавель В. І., Закропивного О. В., Хопти С. Ф., Штелик С. П., касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції постановив, що апеляційний суд, у порушення вимог статей 212-214, 315 ЦПК України 2004 року, вирішуючи спір, не надав належної правової оцінки доказам і доводам сторін, не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясував, яким чином порушені права ОСОБА_1 з огляду на те, що ОСОБА_4 разом з дітьми була зареєстрована та проживала у іншій частині будинку, яка ОСОБА_1 не належить, не перевірив доводів ОСОБА_8 про те, що її відсутність у спірному будинку була зумовлена поважними причинами, зокрема доглядом за її хворою матір`ю.
Крім того, відхиляючи докази, надані ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статей 57, 60, 212 ЦПК України 2004 року про те, що рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд має дати оцінку підстав для цього, що апеляційним судом зроблено не було.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції постановив, що доводи ОСОБА_4 про те, що вона не проживає у будинку АДРЕСА_1 більше року із поважних причин, не знайшли свого підтвердження і спростовані іншими зібраними у справі доказами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відхилення її зустрічного позову та обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 липня 2017 року і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не вірно врахували вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року, оскільки не надали належної правової оцінки доказам і доводам сторін, не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не з`ясували, яким чином порушені права ОСОБА_1 з огляду на те, що ОСОБА_4 разом з дітьми була зареєстрована та проживала у іншій частині будинку, яка ОСОБА_1 не належить, не перевірили доводів ОСОБА_8 про те, що її відсутність у спірному будинку була зумовлена поважними причинами, зокрема доглядом за її хворою матір`ю.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_4 та її неповнолітні діти більше року у спірному будинку не проживають, не сплачують послуги за користування житловим приміщенням і комунальні послуги, не несуть інших витрат із утримання спірного будинку та не приймають участі у спільному побуті, не є членами сім`ї позивачів, тому вважаються такими, що тратили право на користування ним.
Відзиви на касаційну скаргу від ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, та від Служби у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації не надходили.