Постанова
Іменем України
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 751/9914/15-ц
провадження № 61-33355св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Агат",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2017 року у складі судді Косач І. А. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Агат" (далі - ПАТ "Агат") про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що наказом ПАТ "Агат" від 06 серпня
2010 року його було призначено на посаду виконуючого обов`язки голови правління зазначеного товариства.
Наказом від 07 грудня 2010 року його було звільнено з вказаної посади, проте в день звільнення з ним не був проведений розрахунок за період роботи з серпня по грудень 2010 року.
Посилаючись на порушення відповідачем вимог трудового законодавства, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ "Агат" на свою користь нараховану, але не виплачену під час звільнення заробітну плату за період роботи з серпня по грудень 2010 року в сумі 13 280,00 грн.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області
від 26 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова
від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області
від 26 жовтня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про призначення у справі судової технічної та почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2017 року призначено у справі судову технічну та почеркознавчу експертизи. Цією ж ухвалою було зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
Задовольняючи клопотання про призначення у справі судової технічної та почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для правильного вирішення справи потрібні спеціальні знання в галузі ідентифікації виконавця підпису та часу нанесення відтиску печатки товариства. Зупиняючи провадження у справі на час проведення судової почеркознавчої експертизи, суд керувався пунктом 5 частини першої статті 202 ЦПК України 2004 року.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі, апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок районного суду про необхідність зупинення провадження у цій цивільній справі, оскільки така процесуальна дія обумовлена призначенням у справі експертизи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і заперечення
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Вказує на те, що суди дійшли необґрунтованого висновку про необхідність призначення у справі експертизи та зупинення провадження у справі, оскільки факт існування між сторонами трудових відносин встановлений та повністю підтверджений матеріалами справи, а відсутність заборгованості із заробітної плати перед позивачем має довести саме відповідач, про що зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 червня 2017 року. Також зазначав, що розгляд справи за його позовом триває з жовтня 2015 року, провадження у справі зупиняється втретє, що свідчить про недотримання судами розумних строків розгляду справи та є порушенням його конституційних прав.
У грудні 2017 року відповідач подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу відхилити та залишити без змін оскаржувані судові рішення, посилаючись на те, що судом правомірно зупинено провадження у справі, оскільки висновки експерта необхідні для повного та всебічного розгляду справи та спростування підстав позову ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року провадження № 61-33355ск18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.