Постанова
Іменем України
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 619/4237/14-ц
провадження № 61-33543св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води",
третя особа - територіальна державна інспекція з питань праці у Харківській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду
Харківської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Котелевець А. В., Колтунової А. І., та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води" на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29 березня 2017 року у складі судді Остропілець Є. Р. та рішення Апеляційного суду Харківської області
від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Котелевець А. В., Колтунової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води" (далі -
ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води"), третя особа - територіальна державна інспекція з питань праці у Харківській області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води", працюючи оператором видувного напівавтомату роздуву ПЕТ пляшки.
Наказом ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" від 11 липня 2014 року № 28-к її було звільнено з посади з 13 червня 2014 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
Вважала звільнення незаконним, оскільки з 17 червня 2014 року її не допускають до роботи, що підтверджується відео- та звукозаписами.
Також зазначала, що незаконним звільнення їй завдано моральної шкоди, вона втратила душевний спокій та позбавлена можливості отримувати заробітну плату, яка була єдиним джерелом доходу.
Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнень, просила поновити її на посаді оператора видувного напівавтомата цеху роздуву ПЕТ пляшки ТОВ "Завод "Березовські мінеральні води"; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 143 413,00 грн та відшкодувати моральну шкоду в розмірі
78 210,00 грн.
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 29 березня 2017 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оператора видувного напівавтомата цеха роздуву ПЕТ пляшки ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" з 13 червня 2014 року. Стягнуто з ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 червня 2014 року до 29 березня 2017 року в сумі
143 413,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з`являлася на роботу, проте охороною відповідача не допускалася на територію заводу до свого робочого місця, а тому її звільнення на підставі пункту 4 частини першої статі 40 КЗпП України є незаконним. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку середньої заробітної плати одного штатного працівника по підприємствах Харківської області, що віднесені до виду економічної діяльності "Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів" та моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" задоволено частково, змінено рішення суду першої інстанції. Стягнуто з ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня
2014 року до 29 березня 2017 року в розмірі 43 308,36 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Змінюючи заочне рішення суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції помилково обчислено середній заробіток виходячи з середньої заробітної плати одного штатного працівника по підприємствах Харківської області, що віднесені до виду економічної діяльності "Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів", оскільки основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Залишаючи без змін заочне рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь моральної шкоди, апеляційний
суд виходив з того, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із порушенням вимог трудового законодавства, а тому дійшов правильного висновку про поновлення позивача на роботі та стягнення на її користь моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вона працювала не повний робочій тиждень, а отже неправильно обчислив середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки вона своєї згоди на встановлення неповного робочого тижня не надавала. Зазначає, що апеляційний суд помилково визнав належним доказом розміру середньомісячної заробітної плати позивача довідку, надану відповідачем. У довідці зазначена заробітна плати ОСОБА_1 за період з грудня 2013 по квітнень 2014 у розмірі 3 623, 77 грн, тоді як відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України заробітна плата ОСОБА_1 за шість місяців роботи за період з 01 січня 2014 року становить 5 946,44 грн.
У липні 2017 року ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області
від 29 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Харківської області
від 22 червня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" мотивована тим, що судами не досліджено у повному обсязі всі матеріали справи та наявні письмові докази, надані відповідачем, натомість взято до уваги неналежні та недопустимі докази, надані позивачем, та досліджено їх з порушенням статей 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність позивача на роботі у дні прогулу з поважних причин. Оскілки позивачем не доведено порушення відповідачем вимог трудового законодавства, безпідставним є висновок судів про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
У вересня 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає. Доводи касаційної скарги щодо законного звільнення ОСОБА_1, а отже відсутності підстав для стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є необґрунтованими та спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року провадження № 61-33543ск18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, азаочне рішення суду першої інстанції, у незміненій частині, та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судами встановлено, що наказом ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води"
від 01 жовтня 2012 року № 57-к ОСОБА_1 за її заявою було зараховано на завод оператором видувного напівавтомату цеху роздуву ПЕТ пляшки, а також ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці та наказами, що регламентують умови праці, що підтверджується її підписом на вказаному наказі.
Уперіод з 17 червня 2014 року по 14 липня 2014 року позивач зверталася до відповідача з заявами про не допуск на територію заводу для виконання своїх трудових обов`язків.
Наказом ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" від 11 липня 2014 року № 28-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 13 червня 2014 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.