ПОСТАНОВА
Іменем України
23 липня 2019 року
Київ
справа №826/10361/17
адміністративне провадження №К/9901/14775/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
за участю секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,
учасники справи:
представник позивача - Гладун А. І.,
представник відповідача - Мірошніченко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року (суддя Келеберда В. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (судді Аліменко В. О., Безименна Н. В., Кучма А. Ю.) у справі № 826/10361/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсантехсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсантехсервіс" (далі - ТОВ "Укрспецсантехсервіс", Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 30 травня 2017 року № 0024841404, яким позивачу визначено 459290 грн податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість та застосовано 114823 грн штрафних (фінансових) санкцій, та № 0024851404, яким йому зменшено на 145871 грн від`ємне значення з цього податку.
На обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося, зокрема на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, оскільки господарські операції щодо взаємовідносин з його контрагентами носять реальний характер, пов`язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені належними первинними документами.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 11 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, адміністративний позов задовольнив.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Укрспецсантехсервіс", суд першої інстанції, з судженням якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що господарські операції позивача з його контрагентами носять реальний характер, опосередковують фактичний рух активів, перебувають у безпосередньому зв`язку з господарською діяльністю та підтверджені належними первинними документами, оскільки позивачем виконано умови, передбачені для формування витрат згідно зі статтями 138, 139 Податкового кодексу України. При цьому, відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
ТОВ "Укрспецсантехсервіс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень та просить залишити ці рішення без змін.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (тут і наділі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні
абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За правилами підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).
Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновки, викладені в акті перевірки від 5 травня 2017 року № 213/26-15-14-04-05/32156805, згідно з якими Товариством порушено вимоги пункту 44.1. статті 44, пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено на 145 871 грн від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за листопад 2016 року та занижено на 459 290 грн податок на додатну вартість за період жовтень-грудень 2015 року. Такі порушення полягали у формуванні позивачем даних свого податкового обліку за наслідками фінансово-господарських відносин з постачальниками - ТОВ "Рідмар" та ТОВ "Трейдер Вікторі", діяльність яких, на думку відповідача, мала ознаки фіктивного підприємництва, оскільки відсутність у них трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання свідчила про неможливість здійснення господарської діяльності на виконання укладених з позивачем угод. Окрім того, в ході розслідування кримінального провадження № 32015100010000077, встановлено, зокрема, що ТОВ "Рідмар" (попередні назви ТОВ Абіон Ресурс" та ТОВ "Ісіда Груп") має ознаки "фіктивності", а згідно зі свідченнями директора ТОВ "Трейдер Вікторі" ОСОБА_1, останній не має відношення до діяльності цього Товариства. Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про недостовірність відомостей щодо учасників угод, фактичну неможливість виконання договорів цими контрагентами, спрямованість дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування, тобто зменшення суми податків, що підлягають сплаті.
При цьому, суди дійшли висновку про те, що на підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій із товариствами "Рідмар" та "Трейдер Вікторі" позивачем надано необхідні первинні документи, а саме: укладені договори з товариствами, додаткові угоди, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі послуг, оборотно-сальдові відомості, звіти про відвідування об`єктів торгової мережі, фото звіти та рекламні ролики, платіжні доручення, що підтверджують розрахунки за надані послуги з субпідрядниками та з замовником будівництв, які дають можливість відстежити ланцюг надання господарських послуг кінцевому суб`єкту господарювання.
Надані документи, на думку судів попередніх інстанцій, свідчать про відсутність порушень, встановлених перевіркою, оскільки первинні облікові документи між позивачем та його контрагентами складені відповідно до вимог чинного законодавства, ТОВ "Рідмар" та ТОВ "Трейдер Вікторі" на час видачі спірних податкових накладних були-право та дієздатними юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.
Відповідно до частини першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.
Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.
Оскільки у справі, яка розглядається, ГУ ДФС у м. Києві посилалося на те, що ТОВ "Рідмар" є учасником кримінальних проваджень, а директор ТОВ "Трейдер Вікторі" ОСОБА_1 заперечує свою участь у реєстрації та фінансово-господарській діяльності цього товариства, то перевірка і встановлення таких обставини мала значення для правильного вирішення спору, оскільки ознаки фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарських операцій та можливість формування на підставі первинних документів фіктивних підприємств податкової вигоди.