Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 669/729/15-ц
провадження № 61-7850св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Карпусь С. А., Федорової Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 22 травня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 надано у борг 44 500,00 грн зі сплатою 1,17 % на місяць на строк до 19 травня 2017 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, 22 травня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідач належним чином не виконує умов кредитного договору, у зв`язку із чим у нього станом на час звернення до суду з позовом утворилась кредитна заборгованості.
З урахуванням викладеного та уточнення позовних вимог (а. с. 96-97, том 1) ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом 17 листопада 2015 року, у розмірі 107 056,07 грн та складається із заборгованості за кредитом - 33 003,06 грн, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 28 17,87 грн, комісії за користування кредитом - 4 530,10 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором - 37 815,79 грн, штрафу (фіксована частка) - 250,00 грн, штрафу (процентна складова) - 3 285,25 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2016 року у складі судді Герасимчук Н. П. у позові ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору 04 жовтня 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2011 року у справі № 2-11/11 у позові ПАТ КБ "ПриватБанк" про звернення стягнення на житловий будинок по АДРЕСА_1, виселення його із вказаного житлового будинку зі зняттям з реєстраційного обліку відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення про внесення змін до кредитного договору щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом та зобов`язання проведення перерахунку та зарахування сплачених коштів на погашення кредиту, судових витрат у справі задоволено. Рішення ПАТ КБ "ПриватБанк" про внесення змін до кредитного договору від 22 травня 2007 року щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом з 14,04 до 26,83 % річних з 01 лютого 2009 року визнано недійсним. Зобов`язано ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок погашення ОСОБА_1 вказаного кредиту з 01 лютого 2009 року виходячи із процентної ставки 14,04 % річних. З 11 лютого 2011 року по дату звернення до суду з позовом рішення суду не виконане. 20 листопада 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повторно зверталося до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 26 грудня 2012 року провадження у справі закрито, у зв`язку із наявністю рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Рішення судів набрали законної сили. Отже, саме з часу набрання рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2011 року у справі № 2-11/11 законної сили (03 червня 2011 року) для позивача почався перебіг строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Таким чином, банк у межах трирічного строку, тобто до 30 червня 2014 року, мав право пред`явити позов до відповідача. Оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом 13 липня 2015 року, а відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності (а. с. 46, том 1), встановивши обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд відмовив у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 751,21 грн та судовий збір у розмірі 577,46 грн, а всього 58 328,68 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що з 28 березня 2012 року ОСОБА_1 належним чином не виконує умов кредитного договору, у зв`язку із чим 20 червня 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направило йому вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, сплату нарахованих процентів, комісії та неустойки у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги. Відомості про отримання ОСОБА_1 вказаного повідомлення відсутні, тому суд позбавлений можливості визначити термін зміни кредитором основного зобов`язання за цими умовами кредитного договору. Однак у пункті 7.1 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів, тобто 31 липня 2012 року. Саме з цього моменту у позивача виникло право вимоги щодо дострокового повернення кредиту та сплати всіх нарахованих платежів. Відмовляючи в позові банку вцілому за спливом строку позовної давності, суд першої інстанції припустився помилки. Оскільки зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 мав виконувати частинами, то позовна давність за вимогами позивача про стягнення кредитних коштів, процентів і комісії, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту. Позовна давність за платежами, які мали бути внесені ОСОБА_1 після 08 липня 2012 року, не сплинула. Суд першої інстанції не врахував указаних обставин і помилково виходив з того, що позов банку є безпідставним у цілому. Позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягають частковому задоволенню. З ОСОБА_1 на користь банку слід стягнути заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 17 листопада 2015 року, в межах строку позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, у розмірі 54 763,07 грн, яка складається із тіла кредиту - 30 079,22 грн, процентів - 21,483,85 грн та комісії за користування коштами - 3 200,00 грн. Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором не допускається. Після роз`яснення сторонам права на вчинення процесуальних дій (частина четверта статті 10 ЦПК України 2004 року) ПАТ КБ "ПриватБанк" не надало апеляційному суду розрахунок пені, що нарахована банком у межах річного строку позовної давності на суму простроченого основного зобов`язання, за яким позовна давність не закінчилася. А тому у позові ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення пені суд апеляційної інстанції відмовив, стягнувши з відповідача штраф у розмірі 2 988,15 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суд апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та не звернув увагу на те, що останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 15 вересня 2010 року, у зв`язку із чим банк скористався своїм правом та пред`явив до нього позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, за наслідками якого 11 лютого 2011 року Білогірський районний суд Хмельницької області ухвалив рішення, що набрало законної сили 03 червня 2011 року. Оскільки після ухвалення зазначеного судового рішення відповідач ніяких дій щодо погашення заборгованості або визнання суми боргу не вчиняв, то саме з часу набрання зазначеним рішенням суду законної сили має вираховуватися строк позовної давності. Посилання банку на те, що 20 червня 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направило йому вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів отримання цієї вимоги боржником.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
ПАТ КБ "ПриватБанк" не скористалося своїм процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Білогірського районного суду Хмельницької області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.