ПОСТАНОВА
Іменем України
29 липня 2019 року
Київ
справа №686/25008/16-а
адміністративне провадження №К/9901/1467/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №686/25008/16
за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Стефанишина С.Л., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Смілянця Е.С., суддів Сушка О.О., Залімського І.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України (далі - УПП у місті Хмельницькому ДПП), в якому просив:
1.1. скасувати постанову від 07 грудня 2016 року серії АР №588026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 07 грудня 2016 року, керуючи автомобілем "TOYOTA CAMRY", номерний знак " НОМЕР_1 ", був зупинений інспектором патрульної поліції Капурою А.О., яким винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення підпункту 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України.
2.1. У вказаній постанові зазначено, що позивач здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора.
2.2. ОСОБА_1 вважає вказану постанову безпідставною та винесеною з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки Правил дорожнього руху не порушував.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 07 грудня 2016 року відповідачем стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії АР№588026, якою ОСОБА_1 визнано винним за частиною другою статті 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
4. У постанові зазначено, що 07 грудня 2016 року о 18 год. 50 хв. у місті Хмельницькому, по вулиці Старокостянтинівське шосе 2, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем "TOYOTA CAMRY", номерний знак " НОМЕР_1 ", здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив підпункт 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
5. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність оскаржуваної постанови не підтверджено належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних доказів учинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим і протиправним.
7. Зазначена позиція була підтримана і Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
8.1. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 23 травня 2019 року №456/0/78-19, у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
8.2. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує, що висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваної постанови та наявності підстав для її скасування є помилковими, оскільки інспектором патрульної поліції дотримано порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, підтверджується наданим до суду відеозаписом.
10.1. Скаржник зазначає, що вказаним відеозаписом зафіксовано надання позивачем пояснень, згідно яких він не заперечує, а отже і не спростовує факту проїзду на заборонений сигнал світлофора.
10.2. Отже, скаржник указує, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення є підтвердженим, а оскаржувана постанова - правомірною.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
11. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16.Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
17. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
18. Статтею 245 КУпАП установлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
19. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
20. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
21. Частиною другою статті 122 КУпАП установлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
22. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.