ПОСТАНОВА
Іменем України
29 липня 2019 року
Київ
справа №809/1206/17
адміністративне провадження №К/9901/191/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №809/1206/17
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Кухтея Р.В., суддів Носа С.П., Яворського І.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - ВПВР Управління ДВС, відповідач), у якому просив:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР Управління ДВС від 18.04.2017 №52739004 про закінчення виконавчого провадження.
2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом прийнята відповідачем безпідставно, оскільки рішення суду, на момент прийняття вказаної постанови, не виконано.
2.1. ОСОБА_1 вважає, що витяг з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №8 о/с від 04.11.2016 про скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №591 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення позивача та зазначення у трудовій книжці вказаного, не підтверджують факт поновлення позивача на посаді, а отже, виконання судового рішення.
2.2. Також позивач стверджує, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідачем не враховано того, що не зважаючи на його бажання проходити службу в поліції, наказ про його призначення на службу до поліції не видавався.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 18.04.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №52739004 з виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду №809/4378/15, виданого 11.04.2016, про поновлення ОСОБА_1, капітана міліції, на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, з 06 листопада 2015 року.
4. Підставою для закінчення виконавчого провадження №52739004 було повідомлення голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №11/90 від 04.11.2016 про виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду в справі №809/4378/15, шляхом видачі наказу №8о/с від 04.11.2015.
5. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 04.11.2016 №8о/с по особовому складу було скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №591 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади та зобов`язано здійснити відповідні записи в його трудовій книжці.
6. Членом Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області 06.11.2015 було внесено запис до трудової книжки ОСОБА_1 про те, що на підставі наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 04.11.2016 пункт запису трудової книжки №2 (відповідно до якого позивача було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі наказу №591 від 06.11.2015) вважати недійсним.
7. На підставі цього наказу, листом голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області №11/90 від 04.11.2016 та листом ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області №595/10/05/12-2017 від 10.03.2017 ВПВР УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області було повідомлено про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі шляхом скасування наказу №591 о/с від 06.11.2015 та внесення відповідного запису у його трудову книжку.
8. У відповідь на заяву позивача, ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області листом від 13.03.2017 №603/108/05/12-2017 повідомила його про те, що поновлення на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів є неможливим у зв`язку з ліквідацією окремих підрозділів УМВС, а також і самої структури. Також ГУ Національної поліції зазначило, що не може перевести позивача на службу до Національної поліції України, з тих підстав, що згідно з пунктом 9 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що скасування наказу про звільнення є наказом про поновлення позивача на посаді, яку він попередньо займав.
10.1. Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були підстави для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки ним установлено факт поновлення позивача на посаді та внесення до його трудової книжки запису про скасування наказу про звільнення.
10.2. Також суд першої інстанцій указав про безпідставність доводів позивача щодо неврахування державним виконавцем абзацу першого пункту 9 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", оскільки правовідносини з прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції не є предметом розгляду цієї справи.
11. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено:
11.1. визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про закінчення виконавчого провадження ВП №52739004 від 18.04.2017.
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення статті 65 Закону України "Про виконавче провадження", указав, що рішення вважається виконаним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
13. Дослідивши наказ голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області №8/06 від 04.11.2016, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність у ньому відомостей щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді. Отже, на час прийняття відповідачем спірної постанови жодного рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді не приймалося.
14. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки на момент її прийняття у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, 40 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
IV. Провадження у суді касаційної інстанції
15. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ВПВР Управління ДВС звернувся зі скаргою до суду касаційної інстанції.
15.1. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 січня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білоусу О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
15.2. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
15.3. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 23 травня 2019 року №456/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
15.4. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
16. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
17. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує, що суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків щодо протиправності винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.
18. На думку відповідача, прийняття наказу від 04.11.2016 №8 о/с про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади та внесення відповідного запису у його трудову книжку свідчить про виконання ним рішення суду і, згідно з вимогами статті 65 Закону №1404-VIII, є підставою для закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
19. Водночас ВПВР Управління ДВС звертає увагу на те, що питання прийняття позивача на службу до поліції не було предметом розгляду цієї справи, а Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області не є боржником у виконавчому провадженні №52739004.
20. Також скаржник указує на помилковість застосування до спірних відносин положень статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та посилань на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9, що призвело до неправильного висновку про те, що виконання рішення про поновлення на посаді можливе лише у разі фактичного допуску працівника до роботи.
20. Позивач скористався своїм правом і надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на висновки та установлені судом апеляційної інстанції обставини, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
21. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.