ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2019 року
м. Київ
справа № 910/9077/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
Міністерства оборони України: Момотюк А.І. (довіреність № 220/515/д від 03.12.2018),
ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна": Павленка А.А. (довіреність б/н від 19.06.2019),
третьої особи: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючий, Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 (суддя Привалов А.І.)
та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючий, Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.)
у справі № 910/9077/18
за первісним позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"
про стягнення 1 646 130, 73 грн.,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"
до Міністерства оборони України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Державної казначейської служби України
про стягнення 24 791 213, 50 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2018 року Міністерство оборони України (далі - МОУ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (далі - ТОВ "ТД "Сокар Україна") про стягнення 1 646 130, 73 грн. пені за порушення строків поставки продукції за договором № 286/1/17/13 від 16.05.2017.
В свою чергу, у серпні 2018 року ТОВ "ТД "Сокар Україна" подано зустрічну позовну заяву до МОУ про стягнення 5 320 013, 50 грн. інфляційних втрат, 10 504 200 грн. пені та 8 967 000 грн. штрафу, нарахованих за прострочення строків оплати продукції, поставленої за договором № 286/1/17/13 від 16.05.2017, яка прийнята до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою місцевого господарського суду від 27.08.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - Державну казначейську службу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з МОУ та користь ТОВ "ТД "Сокар Україна" 5 320 013, 50 грн. інфляційних втрат. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано та прийнято нове, яким первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ТД "Сокар Україна" на користь МОУ 1 646 130, 73 грн. пені за порушення умов договору № 286/1/17/13 від 16.05.2017. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 залишено без змін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з рішенням тендерного комітету МОУ (протокол від 05.05.2017 № 75/73/11) 16.05.2017 між МОУ (замовником) та ТОВ "ТД "Сокар Україна" (постачальником) укладено договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/13, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити у 2017 році нафту і дистиляти (авіаційний гас) (лот 4 - паливо для реактивних двигунів ТС-1 або еквівалент, а саме паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1) для потреб МОУ відповідно до специфікації, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами, згідно зі специфікацією: найменування продукції: паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-000-6972, 61-003-4718); ГСТУ 320.00149943.011-99, ДСТУ 4796:2007; строк постачання - до 31.05.2017 включно; загальна кількість - 6100,00 т, загальна вартість продукції без ПДВ - 106 750 000 грн.
Згідно з п. 4.1. договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок МОУ за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію; акт прийому за формою № 4; видаткову накладну; повідомлення-підтвердження (додаток 12.4); копію паспорта якості на відвантажену продукцію; акт прийому-передачі (додаток 12.3).
За умовами п. 6.1.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість постаченої продукції протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок МОУ за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів, передбачених договором.
Відповідно до умов п. 10.1. договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору коригування зобов`язань здійснюються на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 910/17263/17 за позовом ТОВ "ТД "Сокар Україна" до МОУ про стягнення 185 999 892 грн. позов задоволено повністю (суд дійшов висновку, що МОУ було порушено умови договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/13 від 16.05.2017 та № 286/1/17/14 від 16.05.2017 та положення ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).
Звертаючись з первісним позовом у даній справі МОУ зазначило, що відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки товару у встановлені строки, допустив прострочення від 1 до 26 днів, з огляду на що йому нараховано пеню в сумі 1 646 130, 73 грн. на підставі п. 7.3.2 договору.
В свою чергу, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що відповідач за зустрічним позовом за поставлену продукцію не розрахувався у встановлені договором строки, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 185 999 892 грн., стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 у справі № 910/17263/17, у зв`язку з чим ТОВ "ТД "Сокар Україна" нарахувало МОУ 5 320 013, 50 грн. інфляційних втрат, 10 504 200 грн. пені та 8 967 000 грн. штрафу.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до умов п. 1.1. договору строк виконання зобов`язання відповідача за первісним позовом щодо поставки товару настав 31.05.2017, у зв`язку з чим для стягнення суми пені, починаючи з 01.06.2017, позивач повинен був звернутись з позовом до суду до 01.06.2018 (в межах позовної давності, про застосування якої заявлено ТОВ "ТД "Сокар Україна"). Проте станом на час пред`явлення позивачем первісного позову до суду - 09.07.2018 - річний строк позовної давності для стягнення пені минув, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. В свою чергу, частково задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції дійшов висновків про обґрунтованість та доведеність вимог про стягнення 5 320 013, 50 грн. інфляційних втрат, а також про те, що вимоги про стягнення 10 504 200 грн. пені та 8 967 000 грн. штрафу на підставі ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають, оскільки приписи ст. 231 ГК України передбачають відповідальність за порушення саме негрошового зобов`язання, натомість у даній справі має місце порушення відповідачем за зустрічним позовом виконання грошового зобов`язання.
В обґрунтування підстав для скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову суд апеляційної інстанції зазначив, що наприкінці 2017 року ТОВ "ТД "Сокар Україна" зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом про внесення змін до договору від 16.05.2017 № 286/1/17/13 в частині зміни строків постачання товару до 30.06.2017. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/21805/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 та постановою Верховного Суду від 19.09.2018, у задоволенні позовних вимог про внесення змін до договору від 16.05.2017 № 286/1/17/13 в частині строків постачання до 30.06.2017 відмовлено. Тобто у зв`язку з тим, що ТОВ "ТД "Сокар Україна" оспорювалась одна з істотних умов договору (строк поставки/продовження/зміна такого строку), МОУ до набрання рішенням у справі № 910/21805/17 законної сили не могло звернутись з позовом про стягнення пені, оскільки у випадку задоволення позовних вимог ТОВ "ТД "Сокар Україна" про продовження строку постачання підстави для нарахування пені за прострочення поставки були відсутні.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду в частині задоволення первісних позовних вимог, ТОВ "ТД "Сокар Україна" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ "ТД "Сокар Україна" посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про задоволення первісного позову. Так скаржник зазначає, що:
- доводи МОУ про переривання позовної давності є необгрунтованими та правильно відхилені місцевим господарським судом;
- суд апеляційної інстанції не навів жодної обставини або причини, яка не була врахована судом першої інстанції і об`єктивно перешкоджала або унеможливлювала звернення МОУ до суду в межах позовної давності;
- та обставина, що в залежності від прийнятого у справі № 910/21805/17 рішення Міноборони розглядало доцільність свого звернення з позовом не є належним обґрунтуванням у питанні захисту порушеного права;
- суд апеляційної інстанції не врахував, що МОУ протягом позовної давності не скористувалось своїм правом звернення до суду і реалізувало його лише тоді, коли такий строк практично минув і суд, у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, її повернув;
- переривання перебігу позовної давності шляхом пред`явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, тому якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, перебіг позовної давності не переривається.
В свою чергу МОУ, не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів в частині задоволення зустрічних позовних вимог, звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог МОУ посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення зустрічного позову. Так скаржник зазначає, що:
- судами попередніх інстанцій неналежним чином досліджено порядок нарахування та стягнення інфляційних втрат за умовами договору, оскільки за положеннями абз. 2 п.п. 7.3.5. договору відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) сторони встановили інший розмір процентів - 0 (нуль)%;
- судами не взято до уваги та не застосовано до правовідносин презумпцію невинуватості МОУ перед кредитором та не враховано, що саме Державною казначейською службою України було зареєстровано фінансове зобов`язання за договором лише 30.11.2017 і саме з вини третьої особи не здійснювалась оплата за поставлений товар.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТД "Сокар Україна", призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.07.2019 та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 02.07.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 18.06.2019 строк.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МОУ, призначено її до спільного розгляду разом з касаційною скаргою ТОВ "ТД "Сокар Україна" на 09.07.2019 та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 02.07.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 26.06.2019 строк.
У судовому засіданні 09.07.2019 оголошувалась перерва до 23.07.2019.
Заслухавши доповідь головуючого судді Могил С.К. та пояснення представників МОУ та ТОВ "ТД "Сокар Україна", переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваних частинах, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За визначенням ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.