ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/1654/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
позивача (Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни) - Рогова І. Т.
відповідача (Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області) - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019
у складі колегії суддів: Антоніка С. Г. (доповідач), Іванова О. Г., Березкіної О. В.
та рішення Господарського суду Запорізької області від 09.01.2019
у складі судді Федорової О. В.
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни
до Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
про стягнення грошових коштів
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2018 року Фізична особа-підприємець Гургура Галина Валентинівна (далі - ФОП Гургура Г . В., позивач) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Олександрівський ВДВС, відповідач) про стягнення 638 236,88 грн, з яких: 419 888,98 грн основного боргу, 178 268,20 грн інфляційних втрат та 40 079,70 грн 3% річних.
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором зберігання № 1/12 від 03.03.2012 у частині здійснення плати за зберігання майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.01.2019 у справі № 908/1654/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни 310 575,81 грн - основного боргу, 22 172,57 грн - 3 % річних, 92 821,48 грн - інфляційних втрат, 6 383,55 грн - витрат зі сплати судового збору та 8 834,97 - витрат на правову допомогу адвоката.
4. Місцевим господарським судом встановлено, що 03.03.2012 між Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції та Фізичною особою-підприємцем Гургурою Галиною Валентинівною укладено договір зберігання № 1/12 (далі - Договір) згідно якого відповідачем було передано позивачу майно на зберігання, яке у нього зберігалось до моменту складання державним виконавцем акту про передачу майна ФОП Мозгуновій А. В. (10.05.2018).
5. Додатковою угодою від 05.04.2012 до Договору сторони визначили, що оплата послуг згідно п. 3.1 Договору, здійснюється поклажодавцем згідно акту виконаних робіт по зберіганню майна та виставленого рахунку за узгодженою сторонами цього договору сумою винагороди, а саме: 2 % від вартості майна за один місяць зберігання - 6 406,17 грн.
6. За умовами пунктів 7.1. - 7.3. Договору цей договір дійсний до моменту підписання акту приймання-передавання арештованого майна, згідно договору про надання послуг з організації і проведення аукціону з реалізації арештованого майна з торгівельною організацією або до підписання акту приймання-передавання арештованого майна з його власником.
7. Судом встановлено, що майно, яке було передано відповідачем на зберігання з фактичного володіння зберігача (позивача) ніколи не вибувало. Державний виконавець ніколи не був фактичним володільцем арештованого майна та не міг передати його без участі зберігача. Акт про передачу майна від зберігача державному виконавцю сторонами не підписувався. Між зберігачем та торгівельною організацією зазначений акт також не підписувався.
8. Крім того, враховано ненадання відповідачем жодних доказів того, що майно державним виконавцем забиралося з відповідального зберігання позивача з 03.03.2012 по 10.05.2018.
9. За наведеного, суд першої інстанції, посилаючись на норми діючого законодавства України та умови укладеного між сторонами договору, дійшов висновку про доведеність матеріалами справи факту щодо зберігання майна у позивача до 10.05.2018 та відсутність жодної з підстав припинення договору до 10.05.2018, а відтак наявність у відповідача обов`язку з оплати наданих йому послуг зберігання за укладеним між сторонами договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 рішення Господарського суду Запорізької області від 09.01.2019 у справі № 908/1654/18 залишено без змін із тих самих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду, Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни відмовити.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1654/18 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019.
13. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області; датою проведення судового засідання визначено 11.07.2019.
14. 02.07.2019 на адресу Верховного Суду надійшов відзив ФОП Гургури Г. В. № 196 від 26.06.2019 на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач просить суд залишити касаційну скаргу Олександрівського ВДВС без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 09.01.2019 у справі № 908/1654/18 без змін.
15. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1654/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2019.
16. 10.07.2019 на електронну адресу та згодом 12.07.2019 на поштову адресу Верховного Суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги № 16429/10 від 08.07.2019, в яких Олександрівський ВДВС просить касаційний суд врахувати викладені у них обставини при розгляді касаційної скарги.
17. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2019 прийнято справу № 908/1654/18 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд апеляційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 11.06.2019 дату - 11.07.2019.
18. За результатом судового засідання 11.07.2019 оголошено перерву до 18.07.2019.
19. 16.07.2019 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання скаржника № 16568/16.5-43 від 15.07.2019, в якому Олександрівський ВДВС просить провести судове засідання 18.07.2019 за відсутності його представника із урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі та усних поясненнях, наданих представником 11.07.2019.
20. У судове засідання 18.07.2019 з`явився представник позивача, який надав пояснення у справі.
21. Скаржник явку повноважного представника не забезпечив, хоча про час та дату судового засідання був сповіщений належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважного представника скаржника.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області)
22. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги вказує таке:
- зобов`язання позивача по зберіганню майна припинено з моменту укладення договору від 13.06.2012 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого між відділом ДВС та ПП "СП Юстиція" ;
- строк позовної давності до заявлених вимог згідно договору 2012 року сплинув;
- акти виконаних робіт не підписані зі сторони відповідача та ним не узгоджені, а відтак не підтверджений факт виконання зберігання майна;
- відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 (в редакції, яка діяла на момент складання акту опису та арешту майна та винесення постанови про зміну відповідального зберігача) не було передбачено обов`язку складання актів вилучення, передачі чи приймання-передавання;
- перерахована часткова оплата за послуги зберігання на користь ФОП Гургури Г. В. в розмірі 54 167,60 грн здійснена на підставі договору зберігання 2015 року, а не на підставі договору зберігання 2012 року.
23. Щодо доводів скаржника, викладених у додаткових поясненнях до касаційної скарги № 16429/10 від 08.07.2019, які надійшли на адресу Верховного Суду 10.07.2019 та 12.07.2019 відповідно, суд касаційної інстанції зазначає, що вони за своїм змістом містять нові доводи касаційної скарги, не наведені у скарзі та є фактично за своєю природою доповненням до касаційної скарги.
24. Водночас, згідно з вимогами частини першої статті 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доповнити чи змінити касаційну скаргу можна протягом строку на касаційне оскарження.
25. Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги, зокрема, шляхом подання додаткових пояснень, особа може лише упродовж вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.
26. Згідно зі статтею 288 ГПК України, яка визначає строк на касаційне оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
27. Враховуючи, що додаткові пояснення до касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у цій справі, повний текст якої складено 25.04.2019, подані відповідачем після спливу строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду та ним у даних поясненнях не наведено причин пропуску строку на їх подання, останні судом касаційної інстанції не беруться до уваги та залишаються без розгляду.
28. Відтак, Верховний Суд переглядаючи судові рішення попередніх інстанцій у касаційному порядку здійснює їх перегляд згідно зі статтею 300 ГПК України в межах доводів та вимог касаційної скарги Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Доводи позивача
(Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни)
29. У відзиві на касаційну скаргу Фізична особа-підприємець Гургура Галина Валентинівна заперечує проти доводів касаційної скарги та зазначає таке:
- висновки судів про те, що між сторонами склались правовідносини із зберігання, які регулюються приписами цивільного законодавства, зокрема статтями 936-953 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є обґрунтованими. Фактична передача позивачу майна на зберігання по Договору відбулась 03.03.2012;
- відповідачем не надано жодного доказу щодо припинення зобов`язань, встановлених Договором до 10.05.2018. Зі сторони позивача зобов`язання із зберігання товару припинилося лише 10.05.2018 (після повернення майна ФОП Гургурою Г. В. відповідачу);
- правомірними є висновки судів щодо того, що додатковою угодою до Договору від 05.04.2012 сторонами була погоджена фіксована ставка оплати послуг, яка ними не переглядалась;
- матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт прийняття позивачем майна на зберігання у 2015 році у розумінні статті 937 ЦК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
30. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
32. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
33. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
34. Надаючи оцінку доводам скаржника, запереченням позивача щодо скарги, з урахуванням встановлених судами обставин справи, судом касаційної інстанції враховується таке.
35. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за договором зберігання майна, арештованого в ході здійснення виконавчого провадження.
36. Аналіз змісту спірних правовідносин свідчить, що між сторонами виникли правовідносини зі зберігання майна за договором, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, правове регулювання яких визначено главою 66 ЦК України.
37. Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
38. Згідно зі статтею 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
39. Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (частина 1 статті 942 ЦК України).
40. Відповідно до частини 1, 3 статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
41. Частиною 1 статті 948 ЦК України передбачено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
42. Отже договір зберігання за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх (синалагматичних) договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. В даному випадку зберігач зобов`язаний забезпечити зберігання майна, яке йому передане поклажодавцем і повернути його поклажодавцеві у схоронності, тоді як поклажодавець зобов`язується після закінчення строку зберігання взяти назад здане ним майно на зберігання та сплатити зберігачеві винагороду за зберігання майна, розмір якої встановлений договором.
43. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.03.2012 між Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції та Фізичною особою-підприємцем Гургурою Галиною Валентинівною укладено договір зберігання № 1/12 (далі - Договір) згідно якого відповідачем було передано позивачу на зберігання майно.
44. Згідно із пунктами 3.1., 3.2. Договору оплата послуг за даним договором здійснюється поклажодавцем згідно акту виконаних робіт по зберіганню майна та виставленого рахунку за узгодженою сторонами цього договору сумою винагороди. Оплата послуг зберігача здійснюється після підписання акту виконаних робіт по зберіганню майна протягом 3-х днів.
45. Згодом, додатковою угодою від 05.04.2012 до Договору сторони визначили, що оплата послуг згідно п. 3.1 Договору, здійснюється поклажодавцем згідно акту виконаних робіт по зберіганню майна та виставленого рахунку за узгодженою сторонами цього договору сумою винагороди, а саме: 2 % від вартості майна за один місяць зберігання - 6 406,17 грн.