ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2733/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду Одеської області
у складі судді Смелянець Г.Є.
від 10.12.2018
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мишкіної М.А., Будішевської Л.О., Таран С.В.
від 27.02.2019
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"
до: 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_2, 3) ОСОБА_3, 4) ОСОБА_4, 5) ОСОБА_5, 6) ОСОБА_6, 7) ОСОБА_7, 8) ОСОБА_8, 9) ОСОБА_9, 10) ОСОБА_10 , 11 ) ОСОБА_11, 12 ) ОСОБА_12, 13) ОСОБА_13, 14) ОСОБА_14, 15) ОСОБА_15, 16 ) ОСОБА_16, 17) ОСОБА_17 , 18) ОСОБА_18, 19 ) ОСОБА_19, 20) ОСОБА_20,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Імексбанк",
про стягнення 18 980 573 177,53 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про стягнення солідарно з відповідачів 18 980 573 177,53 грн шкоди, заподіяної Публічному акціонерному товариству "Імексбанк" (далі по тексту - Банк) та його кредиторам діями вказаних осіб, які є пов`язаними з Банком, під час вирішення питання щодо реалізації кредитної політики за 76 кредитними договорами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі, як пов`язані з Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" особи (керівники банку, члени комітетів правління банку, особи, які мають істотну участь у банку), допустили вчинення банком протягом 2013 - 2014 років кредитування за 76-ти кредитними договорами, які є збитковими та направлені на виведення коштів банку і задоволення потреб групи компаній, пов`язаних з керівниками та власниками істотної участі Банку, що призвело до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов`язань перед вкладниками, визнання Банку неплатоспроможним та завдання Банку, вкладникам та іншим його кредиторам шкоди на загальну суму по всім 76-ти кредитним договорам в розмірі 18 980 573 177, 53 грн. У зв`язку з цим відповідачі відповідно до вимог частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мають понести відповідальність за завдану шкоду у вигляді її відшкодування у зазначеному розмірі.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 10.12.2018 повернув позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", на підставі пунктів 1 та 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що позовна заява у цій справі підписана особою, яка не має право її підписувати, та позивач порушив правила об`єднання позовних вимог.
Місцевий господарський суд з посиланням на частини 1 та 2 статті 14, частину 1 статті 35, пункти 1, 2, 4, 5 статті 37, частину 3 статті 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №916/2024/17, виходив з того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на період делегування повноважень уповноваженій особі Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" не може бути позивачем у справі. Крім того, за висновком суду позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки заявив до стягнення збитки, спричинені Банку діями пов`язаних з Банком осіб окремо по кожному із 76 кредитних договорів, по кожному із яких пов`язані з Банком особи приймали окремі рішення, які оформлені відповідними протоколами засідань наглядової ради Банку та рішеннями кредитного комітету, сумісний розгляд заявлених позивачем позовних вимог по всім 76 кредитним договорам ускладнить розгляд та вирішення справи..
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27.02.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.12.2018 залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та визнав помилковим висновок суду щодо підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати, - представником Фонду за довіреністю, оскільки дійшов висновку про те, що позовні вимоги у цій справі були заявлені Фондом на підставі частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка передбачає можливість реалізації досудового порядку врегулювання спору альтернативно: або Уповноваженою особою Фонду, або самим Фондом, а правом на звернення до суду з вимогами до пов`язаної з Банком особи з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку, наділений виключно сам Фонд (у разі невиконання заявленої в досудовому порядку вимоги пов`язаною особою).
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, які ґрунтуються на різних кредитних договорах, та додатково зазначив, що заявлені вимоги мали бути пред`явлені індивідуально до кожного з відповідачів окремо. Суд апеляційної інстанції на підставі аналізу норм, закріплених в частині 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статтях 52, 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 1166, 1190 Цивільного кодексу України дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню не загальне законодавство, а спеціальне, яке не передбачає солідарного стягнення заподіяної шкоди з пов`язаних осіб банку, а передбачає індивідуальну відповідальність кожної окремої пов`язаної особи банку. За висновком суду, предмет і суб`єктний склад спору за позовною заявою Фонду, поданою в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", має узгоджуватись із попередньо вжитими заходами досудового врегулювання спору згідно із частиною 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вжиття яких є обов`язковим, а вимоги в позовній заяві можуть об`єднуватись з урахуванням норм згаданих спеціальних законів. Крім того, суд дійшов висновку про те, що положення частини 11 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка передбачає солідарну відповідальність керівників банку, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується виключно керівників банку і не визначає відповідальності пов`язаних з банком осіб, яка визначена в іншій нормі зазначеного Закону - частині 6 статті 58 Закону, для подання позову за якою необхідна наявність визначених в цій нормі підстав, які в даному випадку позивачем не наведені.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019, а справу передати на розгляд до Господарського суду Одеської області.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 543, 1190 Цивільного кодексу України, статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства", та порушення норм процесуального права, зокрема статті 5, частини 1 статті 173, пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій:
- не застосували норми, закріплені у статтях 543, 1190 Цивільного кодексу України, статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства", у їх сукупності та не врахували, що відповідно до наведених норм у правовідносинах, що виникли внаслідок заподіяння шкоди потерпілому спільними діями/бездіяльністю кількох осіб, саме позивач (потерпілий) наділений виключним правом заявляти вимоги частково або в повному обсязі як до усіх боржників (завдавачів шкоди), так і до будь-кого окремо;
- не врахували, що стягнення шкоди, завданої спільними діями, з кожного відповідача окремо по кожному кредиту нівелюватиме саму суть солідарної відповідальності за заподіяну спільними діями шкоду і може призвести до подвійного стягнення такої шкоди;
- в порушення статті 173 Господарського процесуального кодексу України залишили поза увагою, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів збитків за 76-ти кредитними договорами пов`язані між собою спільними поданими доказами.
Також зазначає, що суд апеляційної інстанції:
- не застосував до спірних правовідносин положення статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства", якою передбачена солідарна відповідальність посадових осіб органів акціонерного товариства за завдані своїми діями товариству збитки;
- дійшов помилкового висновку про те, що збитки банку були спричинені діями пов`язаних за банком осіб окремо по кожному із 76-ти кредитних договорів, оскільки не врахував, що збитки банку у вигляді виведення активів банку були спричинені саме спільними діями всіх відповідачів, які є пов`язаними з банком особами, направленими на кредитування пов`язаних між собою клієнтів Банку, що свідчить про наявність спільної протиправної діяльності всіх відповідачів, як пов`язаних з банком осіб, залишив поза увагою те, що всі 76 кредитних договорів є не тільки пов`язаними між собою та з власниками Банку, а в розумінні вимог Постанови Національного банку України № 368 від 28.08.2001 вважаються одним контрагентом, як такі, що проводились за аналогічними моделями, мали спільні ризики, а всі дії (рішення) відповідачів щодо виведення активів банку через позичальників за кредитними договорами є спільними діями щодо одного контрагента.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідачі та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимоги щодо змісту та оформлення позовної заяви визначені у статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до зазначеної норми у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, позовна заява була подана до суду Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, позовна заява була підписана представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гуцулом А.Д., який діяв за довіреністю №27-2465/18 від 02.02.2018, відповідно до якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб уповноважує Гуцула А .Д. представляти інтереси Фонду, зокрема, у місцевих судах з усіма повноваженнями учасників (сторін, третіх осіб) згідно з Господарським процесуальним кодексом України, у тому числі з правом подавати позовні заяви.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульовані положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги у цій справі заявлені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема на підставі частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.
Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку.