Постанова
Іменем України
25 липня 2019 року
м. Київ
справа № 140/1867/15-ц
провадження № 61-11006св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Чуківська сільська рада Немирівського району Вінницької області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Чуківської сільської ради Немирівського району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 травня 2019 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3, яка за життя склала заповіт, згідно з яким все належне їй майно де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося заповіла йому. Проте він у визначений законодавством шестимісячний строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знав про зміни у законодавстві та перебував на роботі за межами області.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини за заповіт після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом подання заяви паро прийняття спадщини до нотаріальних органів Немирівського районного нотаріального округу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року у складі судді Слободяник Т. В. позов задоволено. Визнано причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк до 01 листопада 2015 року для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що завлений ОСОБА_1 позов є обґрунтованим, а строк для прийняття спадщини пропущений з поважних причин.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позов до Чуківської сільської ради Немирівського району без участі осіб, права яких можуть порушуватися вказаним рішенням, суд першої інстанції фактично визнав Чуківську сільську раду Немирівського району належним відповідачем. При цьому не врахував, що сільська рада може бути відповідачем у цій справі лише при відсутності інших спадкоємців за законом або за заповітом, які прийняли спадщину. Позивач не зазначив ОСОБА_2, який прийняв спадщину, як відповідача, не клопотав перед судом про його залучення, а місцевий суд на порушення норм процесуального права не взяв до уваги довідку виконкому Чуківської сільської ради, в якій зазначено коло спадкоємців, не звернув уваги на наявність даних про прийняття спадщини ОСОБА_2, не залучив його як третю особу, тобто розглянув справу до неналежного відповідача. Суд першої інстанції також не навів мотивів прийнятого судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 травня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права розглянув справу у його відсутність за наявності клопотання про її відкладення. Заяву про прийняття спадщини не зміг подати у встановлений законом строк, оскільки перебував на роботі у Донецькій та Одеській області. На час розгляду справи йому не було відомо про дії ОСОБА_2 щодо спадщини. Місцевий суд був обізнаний про коло спадкоємців, проте на порушення вимог статті 33 ЦПК України 2004 року не залучив до участі у справі як відповідача ОСОБА_2 Вважає, що права ОСОБА_2 не були порушені, оскільки він успадкував за законом 1/3 частину обов`язкової частки, а його майнові права у спадкуванні були звужені волею спадкодавця ОСОБА_3 згідно із заповітом, який за 21 рік до смерті баби не змінювався. ОСОБА_2 знав про розгляд цієї справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що у матеріалах справи відсутність докази того, що він знав про розгляд справи в суді. Доводи касаційної скарги про те, що він є єдиним спадкоємцем та власником всього спадкового майна є надуманими. У касаційній скарзі відсутні докази незаконності постанови апеляційного суду. Судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка проживала і була зареєстрована у селі Остапківці Немирівського району Вінницької області.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно.
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є її діти ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовилися від належних їм часток спадщини на користь спадкоємця ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, звернувшись із відповідною заявою до державного нотаріуса Немирівського районного нотаріального округу.
Однак постановою державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області від 19 листопада 2015 року № 1649 ОСОБА_2 було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через наявність у спадковій справі заповіту ОСОБА_3 від 05 січня 1994 року на користь ОСОБА_1
ОСОБА_1 на час відкриття спадщини з ОСОБА_3 не проживав і заяву про прийняття спадщини в передбачений законом строк не подавав.
ОСОБА_2 є непрацездатним, оскільки з 01 січня 2007 року є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 570464 від 19 грудня 2016 року та пенсійним посвідченням № 1458/15.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Немирівського районного суду Вінницької області.
09 липня 2019 року справа № 140/1867/15-ц надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як роз`яснено у абзацах першому, другому пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину
(частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
Конституційний Суд України у рішенні від 11 лютого 2014 року у справі № 1-рп/2014 дійшов висновку, що незалежно від змісту заповіту право на обов`язкову частку у спадщині мають повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, які в установленому законодавством порядку визнані інвалідами I, II чи III групи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами та ОСОБА_2, з урахуванням встановлених обставин і вимог, врахувавши, що син ОСОБА_3 - ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері, звернувшись 23 вересня 2014 року із заявою до державного нотаріуса Немирівського районного нотаріального округу, а також те, що він є непрацездатним та інвалідом ІІІ групи загального захворювання, проте не був залучений до участі у розгляді справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Чуківська сільська рада Немирівського району є неналежним відповідачем у цій справі, а вказаним судовим рішенням можуть порушуватися права ОСОБА_2 .