Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
місто Київ
справа № 295/1749/16-ц
провадження № 61-36131св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Погрібного С. О. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2016 року у складі судді Грубіяна Є. О. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Кочетова Л. Г., Товянської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмети іпотеки - земельні ділянки, площею 36 631, 00 кв. м на території Вересівської сільської ради Житомирського району, та площею 14 900, 00 кв.м на території Зарічанської сільської ради Житомирського району, шляхом продажу такого нерухомого майна позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ОСОБА_1 24 жовтня 2007 року уклав із Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ВАТ "ВіЕйБі Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", кредитний договір, зобов`язання за яким не виконував, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 11 007 235, 90 грн. Виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 забезпечені іпотекою згаданих земельних ділянок, які належать відповідачам у справі.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити у їхньому задоволенні внаслідок спливу позовної давності.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2016 року позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року № 83/4, яка складає 11 007 235, 90 грн, звернуто стягнення на предмети іпотеки: земельну ділянку площею 14 900, 00 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, що знаходиться на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області і належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ; земельну ділянку, площею 36 631, 00 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для ведення садівництва, яка знаходиться на території Вересівської сільської ради Житомирського району Житомирської області і належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, шляхом продажу об`єктів нерухомості ПАТ "ВіЕйБі Банк" будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", з наданням ПАТ "ВіЕйБі Банк" всіх прав продавця, у тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі-продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування, та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витяг із Державного земельного кадастру, кадастровий план земельної ділянки) для продажу зазначеного предмета іпотеки у підрозділах Міністерства юстиції, Державній реєстраційній службі України (або її правонаступниках) та всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в органах нотаріату, Держгеокадастру, ДП "Центр державного земельного кадастру", органах державної влади, місцевого самоврядування, (зокрема у Центрах надання адміністративних послуг) або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі як продавець в процесі укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки, звертатися до суб`єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмету іпотеки (зокрема, грошової оцінки земельної ділянки), а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу або передачі на продаж торговельній організації надати приватному нотаріусу право відкрити розділ на предмет іпотеки за набувачем (покупцем); отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки будь-які довідки, які необхідні для виконання даного рішення суду, копії поземельних книг, технічну документацію.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконані, банк вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки, що належить відповідачам. У свою чергу, не підлягає задоволенню заява відповідачів про застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки існування рішення суду про стягнення заборгованості з позичальника за кредитним договором, на думку суду, не є підставою для обрахування з дати набрання ним законної сили позовної давності. Більше того, умовами укладеного договору іпотеки встановлено, що договір закінчує свою дію з припиненням основного зобов`язання (до повного виконання зобов`язань позичальником). Свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав, а тому договори кредиту та іпотеки є діючими.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що наявність судового рішення про дострокове стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати день ухвалення судом заочного рішення днем, з якого розпочинається перебіг позовної давності, є правильним і відповідає вимогам статей 257, 258, 599 ЦК України, а також статей 12, 17 Закону України "Про іпотеку".
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заявники просили рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском позовної давності.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Доводами касаційної скарги є те, що на підставі заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 березня 2012 року у справі № 2-236/12 позивач змінив умови кредитного договору, згідно з якими банк скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, і змінив строк виконання основного зобов`язання. З вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся до суду 25 січня 2016 року, тобто через 3 роки 9 місяців. За змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. На переконання заявника, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовна давність не починає перебігати з визначеної судом дати закінчення дії кредитних договорів і відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду платежів ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач надав суду відзив, у якому зазначив про безпідставність касаційної скарги. Посилався на те, що зобов`язання з повернення суми кредиту не виконані, отже позовна давність не спливла.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у червні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 жовтня 2007 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 83/4, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 250 000, 00 дол. США з терміном повернення до 20 жовтня 2017 року та сплатою 14, 00 % річних за користування кредитом, а з 23 липня 2008 року - 16 % річних.
18 квітня 2008 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою сторони у новій редакції виклали пункт 1.5 кредитного договору.
23 липня 2008 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 укладено іншу додаткову угоду, якою змінено розмір відсотків.
22 квітня 2009 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 1 до кредитного договору, згідно з яким змінено банківські реквізити сторін.