Постанова
Іменем України
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 387/484/18
провадження № 61-10600св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року у складі судді Цоток В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Кіселика С. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" (далі - ТОВ "Згода") про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,6613 га, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ "Згода" на підставі договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, терміном на 10 років.
У жовтні 2017 року йому стало відомо про те, що нібито між ним та ТОВ "Згода" була укладена додаткова угода до вказаного договору, якою продовжено термін дії договору оренди до 08 липня 2028 року. Зазначав, що волевиявлення на укладення зазначеної додаткової угоди він не мав, не підписував її, тому вважає, що є підстави для визнання додаткової угоди недійсною.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17 травня 2017 року площею 7,6613 га - кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ "Згода".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду від 17 травня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ "Згода", право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 серпня 2017 року за № 21863229.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна додаткова угода суперечить волі позивача та ним не підписувалася. Будь-яких доказів, які б підтверджували факт надання ОСОБА_1 в установленому законом порядку повноважень іншій особі на укладення та підписання оспорюваного правочину, стороною відповідача не надано.
При цьому районний суд взяв до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи від 15 січня 2019 року, проведеної на підставі ухвали Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2018 року, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Орендодавець" у додатковій угоді від 17 травня 2017 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Згода" залишено без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно визначився із спірними правовідносинами та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
При цьому апеляційний суд відхилив усі доводи апеляційного скарги відповідача, зокрема й щодо неналежного проведення судової почеркознавчої експертизи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ "Згода",посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки висновку судової почеркознавчої експертизи від 15 січня 2019 року та не врахували, що він викликає сумніви у його правильності. При цьому, на думку заявника, суди безпідставно відмовили йому у задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мелєзгінов Ю. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Згода", в якому вказує на те, що її доводи є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ "Згода"задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.