Постанова
Іменем України
25 липня 2019 року
м. Київ
справа № 324/1175/17
провадження № 61-20733 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Міністерство оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В.,
Кримської О. М., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що у період з 09 вересня 1980 року по
17 листопада 1982 року він проходив військову службу у Збройних силах Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі СРСР). Наказом Міністра оборони СРСР від 27 вересня 1982 року № 242 його було звільнено у запас.
21 березня 1992 року він прийняв присягу на вірність народу України та був взятий на облік Міністерства оборони України. Наказом Міністерства оборони України від 07 березня 2014 року № 160 йому присвоєно військове звання "молодший сержант". Під час проходження військової служби та участі у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан він отримав ряд вогнепальних осколкових поранень голови, лівої верхньої і нижньої кінцівок.
На засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол від 14 грудня 2016 року № 5080) установлено, що отримані ним поранення, контузія та захворювання дійсно пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та зазначено, що у подальшому отримані ним ушкодження здоров`я призвели до розвитку негативних наслідків у вигляді облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок, оклюзії стегново-підколінного сегмента зліва, артерій гомілки справа, хронічної ішемії ІІ А.
16 січня 2017 року у результаті огляду медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК) йому встановлено другу групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
Посилаючись на те, що внаслідок отриманих ним під час проходження військової служби поранень, контузії та захворювання істотно погіршився стан здоров`я, він постійно відчуває больові синдроми та психологічний дискомфорт, вимушений значну частину часу перебувати на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, що позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя та завдає йому моральні страждання, просив стягнути з Міністерства оборони України на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 25 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності є наслідком отриманих ним травм, пов`язаних із проходженням військової служби, а тому саме на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління, покладається обов`язок держави відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду, розмір якої визначено із урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості.
Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 13 жовтня
2017 року виправлено описку в абзаці першому резолютивної частини рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року, викладено зазначений абзац в наступній редакції:
"Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок".
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.
Скасовуючи рішення першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що чинне на момент отримання позивачем ушкодження здоров`я законодавство не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди, якої особа зазнала у зв`язку з ушкодженням її здоров`я при виконанні обов`язків військової служби, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого
2018 року та залишити в силі рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що обставини, на які він посилається, як на обгрунтування своїх вимог про стягнення моральної шкоди, підтверджуються зібраними у справі доказами, яким апеляційний суд не надав належної оцінки, що свідчить про порушення ним норм процесуального права. Апеляційний суд невірно визначив момент заподіяння моральної шкоди, пов`язавши його з датою отримання поранення у 1981 році, тоді як право на її відшкодування у заявника виникло після встановлення йому другої групи інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. Вказував на те, що він до 01 березня 2017 року відносився до осіб сержантського складу, був військовослужбовцем запасу Збройних Сил України другого розряду, а тому на нього поширюється дія Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей". Суд апеляційної інстанції також не звернув увагу на те, що внаслідок погіршення стану здоров`я від захворювань та поранень, отриманих під час проходження військової служби, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, а тому визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є обгрунтованим.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами установлено, що ОСОБА_1 з 18 грудня 1980 року по 17 листопада 1982 року брав участь у бойових діях в Демократичній республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Пологівського районного військового комісаріату Запорізької області від 05 жовтня 2016 року № 1/1372.
У 1981 році при виконанні службового обов`язку в Демократичній республіці Афганістан ОСОБА_1 отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, лівої верхньої і нижньої кінцівок, що підтверджується висновком спеціаліста від 06 грудня 2016 року № 42.
17 листопада 1982 року ОСОБА_1 звільнено у запас наказом Міністра оборони СРСР від 27 вересня 1982 року № 242.