Постанова
Іменем України
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 338/261/17
провадження № 61-20813 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Богуславський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,
особа, що подала апеляційну скаргу - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2018 року у складі колегії суддів: Малєєва А. Ю., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа Богуславський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту з майна.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Бородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2017 року за ним визнано право власності на автомобіль марки "Rover", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1994 року випуску, номер шасі VIN НОМЕР_2 .
У подальшому йому стало відомо, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Богуславського районного управління юстиції від 11 березня 2015 року, винесеною у межах виконавчого провадження № 45577430, боржником за яким є попередній власник автомобіля ОСОБА_2, накладено арешт на вищевказаний транспортний засіб.
Посилаючись на те, що арешт належного йому на праві власності автомобіля порушує його права, як власника зазначеного транспортного засобу, а його обтяження здійснено ще до прийняття рішення про визнання за позивачем права власності на нього, ОСОБА_1 просив зобов`язати Богуславський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській областізняти арешт з автомобіля марки "Rover", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1994 року випуску, номер шасі
VIN НОМЕР_2, зареєстрований у Миронівському РЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області 03 червня 2010 року, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від
17 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано Богуславський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області зняти арешт з автомобіля марки Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1994 року випуску, номер шасі VIN НОМЕР_2, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 зареєстрований у Миронівському РЕВ при УДАІ ГУ МВС у Київській області
03 червня 2010 року за ОСОБА_2, накладений за постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Богуславського районного управління юстиції Ульвака О. О. 11 березня 2015 року у межах виконавчого провадження № 15251397, та 09 серпня 2016 року у межах виконавчого провадження № 51323620.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зважаючи на преюдиційне значення для вирішення даної справи обставин, установлених рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня
2017 року, яким за позивачем визнано право власності за автомобіль марки Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 02 листопада 2011 року, укладеного у формі довіреності між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вимоги позивача про зняття арешту з придбаного ним автомобіля підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2018 року задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що видача довіреності на право володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного оформлення між сторонами договору купівлі-продажу, зняття його у встановленому законом порядку з обліку та отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_1, не є укладеним відповідно до закону договором купівлі-продажу. Позивач не надав доказів на підтвердження наявності перешкод у користуванні автомобілем, а тому обраний ним спосіб захисту не грунтується на вимогах стаття 391 ЦК України та є передчасним. Зняття арешту з автомобіля до перереєстрації права власності на зазначений транспортний засіб на ОСОБА_1 та отримання ним свідоцтва про право власності на транспортний засіб, є втручанням у забезпечені спірним майном права третіх осіб.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2018 року та залишити в силі рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від
17 серпня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що під час розгляду справи апеляційним судом не було надано належної оцінки рішенню Богородчанського районного суду Івано-Франківської від 23 січня 2017 року, що набрало законної сили
10 лютого 2017 року, яким встановлено обставини укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу транспортного засобу, який оформлено довіреністю від 02 листопада 2011 року, засвідченою приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу та зареєстрованою в реєстрі за № 1317. Державну реєстрацію права власності на вказаний автомобіль на його імʼя не було здійснено з поважних причин, викликаних як браком часу, з огляду на характер його роботи, так і тим, що він вважав себе власником транспортного засобу, який не позбавлений можливості у будь-який час здійснити процедуру реєстрації права власності на автомобіль. Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд не перевірив право ПАТ КБ "ПриватБанк", як особи, яка не брала участі у справі, на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.