Постанова
Іменем України
25 липня 2019 року
м. Київ
справа № 572/1078/17
провадження № 61-32221св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області у складі судді Рижого О. А. від 08 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М. від 23 серпня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, у якому просила:
- виділити їй із спільного майна частку земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0400 га, розташованої по АДРЕСА_1 ;
- встановити порядок користування житловим будинком, що перебуває у спільній частковій власності сторін по АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по Ѕ частині житлового будинку по АДРЕСА_1 .
За вищевказаною адресою також знаходяться належні їм на праві спільної часткової власності дві земельні ділянки: площею 0,100 га - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та площею 0,04 га - для ведення особистого селянського господарства
Рішенням Сарненського районного суду від 07 березня 2017 року, яке набрало законної сили, між сторонами розділено земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,04 га шляхом виділення в натурі ОСОБА_2 частини вказаної земельної ділянки площею 200 кв. м. Позовні вимоги щодо розподілу в натурі садибного (індивідуального) житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1000 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд залишено без задоволення.
Посилаючись на те, що вказаним судовим рішенням виділено ОСОБА_2 належну їй частину земельної ділянки площею 200 кв. м. в натурі, а у розподілі в натурі житлового будинку відмовлено, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом та просила виділити їй іншу частину вказаної земельної ділянки та визначити порядок користування спірним будинком.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року позов задоволено. Виділено ОСОБА_1 земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,0400 га, розташовану по АДРЕСА_1, яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 8,80-22,75-8,63-23,16 та площу 200 кв. м. Заїзд до садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 залишено у спільному користуванні. Виділено у користування ОСОБА_1 житлову кімнату 1-5 площею 11,2 кв. м, житлову кімнату 1-6 площею 14,0 кв.м, коридор 1-7 площею 4,9 кв. м і кладову площею 3,7 кв. м садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частини сараю, позначеному на технічному паспорті "Б", належного до садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 .
Оскільки рішенням Сарненського районного суду від 07 березня 2017 року співвласнику ОСОБА_2 виділено в натурі частину земельної ділянки, площею 0,0400 га, та відмовлено у поділі в натурі житлового будинку, місцевий суд дійшов висновку про захист порушеного права іншого співвласника ОСОБА_1 шляхом виділення останній другої частини вказаної земельної ділянки та встановлення порядку користування житловим будинком.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2017 рокуОСОБА_2 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано того, ОСОБА_2 проживає у спірному будинку з народження та доглядала за матір`ю, після смерті якої сторони успадкували землю та нерухомість. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції порушив право власності ОСОБА_3, який є власником сусіднього будинку АДРЕСА_1 щодо проїзду до його будинку. Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Заперечення на касаційну скаргу не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 572/1078/17 з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме - по Ѕ частині кожній, який був успадкований сторонами після смерті їхньої матері ОСОБА_4 .
До складу спадщини увійшли дві земельні ділянки: площею 0,100 га - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, а площею 0,04 га - для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Сарненського районного суду від 07 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розділено в натурі земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0, 0400 га, розташовану по АДРЕСА_1, шляхом виділення ОСОБА_2 частини вказаної земельної ділянки площею 200 кв. м, яка має геометричні розміри по периметру : 9,11-22,35-8,63-22,75 (в метрах). В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розділ в натурі садибного (індивідуального) житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,1000 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, розташованої за тією ж адресою, відмовлено повністю за безпідставністю позовних вимог.
Відповідно до вказаного судового рішення розподіл житлового будинку та земельної ділянки для його обслуговування є неможливим, що підтверджується висновком експерта № Е-08/16 від 26 липня 2016 року, оскільки вказаний будинок є дерев`яним, технічний стан - незадовільний та наближений до ветхого і фізичний знос технічного паспорту становить 65 %.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.