Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 505/4861/16-ц
провадження № 61-11778св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первинним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я. від 18 травня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив:
- припинити право ОСОБА_2 на 13/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, зі сплатою ним відповідачу грошової компенсації вартості вказаної нерухомості;
- визнати за ним право власності на 13/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що його батьку ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності належало 74/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .
Після смерті матері позивача, батько одружився з ОСОБА_2 . У період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали 26/100 вищевказаної нерухомості.
20 липня 2012 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів належне йому майно позивачу.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 позивач успадкував 74/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28 серпня 2015 року, а також 13/100 частини зазначеної нерухомості, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09 вересня 2015 року.
Посилаючись на те, що відповідач перешкоджає користуватись належними позивачу 13/100 частинами будинку, а також враховуючи, що частка ОСОБА_2 є незначною та непридатною для проживання, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просила:
- визнати 26/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 сумісно набутим майном ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;
- здійснити поділ вказаної нерухомості в натурі;
- визнати за нею право власності 26/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, виділивши їй вказану частку в натурі.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 мав намір скасувати складений ним заповіт, проте за життя не встиг цього зробити, у зв`язку з чим ОСОБА_2 успадкувала лише 13/100 частинижитлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Посилаючись на те, що з метою нестворення конфліктних ситуацій позивач фактично займає 26/100 частини спірної нерухомості, ОСОБА_2 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2016 року в задоволенні первинного та зустрічного позовів відмовлено.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні первинного позову, суд врахував, що позивач не проживає у спірному будинку, у той час як відповідач, проживаючи там з 04 грудня 2006 року, здійснює витрати по обслуговуванню нерухомості, а тому дійшов висновку, що припинення права власності на частину будинку з виплатою грошової компенсації завдасть суттєвої шкоди інтересам ОСОБА_2 . Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з недотримання останньою вимог частини другої статті 365 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 скасовано та позов задоволено. Припинено право ОСОБА_2 на 13/100 частини у спільному майні - житловому будинку з надвірними господарчими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні право приватної власності на 13/100 частини житлового будинку з надвірними господарчими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 зі сплатою ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 13/100 частини нерухомого майна у сумі 51 703 грн. Ухвалено територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Одеській області видати ОСОБА_2 внесені ОСОБА_1 29 червня 2016 року на підставі ухвали Котовського міськрайонного суду Одеської області від 10 червня 2016 року на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 43 617 грн. Ухвалено апеляційному суду Одеської області видати ОСОБА_2 внесені ОСОБА_1 21 квітня 2017 року на підставі ухвали апеляційному суду Одеської області від 30 березня 2017 року на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 8 086 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 1 094 грн 20 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 1 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору у розмірі 275 грн 60 коп., витрати на проведення експертизи у розмірі 938 грн 40 коп.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині вирішення первинних позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд врахував, що ОСОБА_2, яка є співвласником частини іншого житлового будинку, в ході розгляду справи погодилась на отримання грошової компенсації, у зв`язку з чим дійшов висновку про те, що припинення права власності останньої на 13/100 частини житлового будинку з надвірними господарчими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 не завдасть істотної шкоди її інтересам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить змінити рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 094 грн судового збору та 3 000 грн за проведення експертизи, а у стягненні судових витрат з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відмовити.
Предметом касаційного оскарження є рішення апеляційного суду лише в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому в іншій частині рішення апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Касаційна скарга мотивована тим, що здійснюючи розподіл судових витрат, апеляційний суд порушив вимоги статей 79, 88 ЦПК України 2004 року, оскільки первинний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, а тому відсутні правові підстави для стягнення з нього на користь ОСОБА_2 судових витрат. Крім того, апеляційним судом не враховано, що після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК України 2004 року.
Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу
Заперечення до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 505/4861/16-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, визнання права власності, призначено до розгляду.
У березні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.