Постанова
Іменем України
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 521/19800/15-ц
провадження № 61-23273св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Мурзенка М. В. від 08 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Сєвєрової Є. С., Таварткіладзе О. М., від 08 лютого 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 14 202,39 доларів США, 3% річних за користування чужими коштами та відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 грн.
Позов мотивований тим, що протягом 2009-2011 років від його імені на рахунок ОСОБА_2, відкритий в акціонерному товаристві комерційного банку "ПриватБанк", перераховувалася його заробітна плата як моряка в сумі 13 502,39 доларів США, та ще 700 доларів США ним було передано через знайомого ОСОБА_4, а всього відповідачу надано 14 202,39 доларів США, що на дату подання позову еквівалентно 338 870 грн 36 коп.
Посилаючись на те, що він передавав вказані грошові кошти відповідачу не у власність та не у якості боргу, а вона обіцяла отримувати його заробітну плату на свій банківський рахунок та зберігати ці кошти для нього, частину з яких мала витратити від його імені для погашення кредиту, однак відмовляється їх повертати, ОСОБА_1 просив задовольнити позов і стягнути з останньої 338 870 грн 36 грн з урахуванням 3 % річних та моральну шкоду у розмірі 30 00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 22 червня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 322 167 грн 03 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 17 349 грн 49 коп. процентів за користування чужими коштами. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог ОСОБА_1 щодо збереження ОСОБА_2 отриманих нею грошових коштів в сумі 13 502,39 доларів США без достатніх правових підстав, що є підставою для їх стягнення з останньої, а також стягнення 3 % річних за період з 22 серпня 2014 року (після пред`явлення вимоги про повернення коштів) по 08 червня 2016 року (день ухвалення судового рішення), в той час як належних і допустимих доказів щодо отримання нею 700 доларів США позивачем не надано. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що можливість її стягнення з особи, яка набула або зберегла майно без достатніх правових підстав, законом не передбачена.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Рішення апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2016 року змінено в частині визначення періоду позовної давності, в іншій частині залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, проте змінив мотивувальну частину рішення щодо обчислення строків позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У березні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав він дізнався у 2012 році, проте до суду звернувся лише у 2016 році. Крім того, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, оскільки відповідач витрачала вказані кошти на погашення кредиту позивача та його інші потреби, і в матеріалах справи відсутні докази зберігання нею цих коштів або витрачання їх на свою користь.
Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу та узагальнення їх доводів
У червні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у яких останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення судів попередніх інстанцій постановлені відповідно до норм процесуального та матеріального права.
У жовтні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 521/19800/15-ц з Малиновського районного суду м. Одеси.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 14 березня 2008 року мати ОСОБА_2 - ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_1 купив житловий будинок АДРЕСА_1 .
Цього ж дня, 14 березня 2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством комерційного банку "Надра" укладено кредитний договір № ОД10/03/2008/840-К/280, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 207 450 грн 08 коп. на купівлю житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
В період з 07 серпня 2009 року по 29 серпня 2011 року на рахунок № НОМЕР_1 в акціонерному товаристві комерційного банку "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_2 надходили кошти в іноземній валюті в загальній сумі 13 502,39 доларів США, які є заробітною платою ОСОБА_1 за укладеними ним із іноземними судновласниками контрактами.
У червні 2013 року ОСОБА_1 звертався з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. В обґрунтування позову посилався на факт його проживання з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу однією сім`єю з березня 2008 року по березень 2012 року, ведення спільного господарства, а також наявність довірительних відносин, притаманних подружжю.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2014 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було відмовлено в повному обсязі.
Звертаючись до суду з цим позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошей, ОСОБА_1 посилався на те, що отримані нею кошти мали бути спрямовані на погашення його зобов`язань за кредитним договором; в свою чергу ОСОБА_2 посилалась на виконання вказаного доручення позивача, проте документи, які б свідчили про використання саме переведених грошових коштів матеріали справи не містять. Доручення та/або довіреність з цього приводу в матеріалах справи відсутні.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.