Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 760/101000/15-ц
провадження № 61-15583св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2016 року у складі судді Коробенка С. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2016 року у складі колегії суддів: Кабанченко О. А., Рубан С. М., Желепи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк), про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 06 листопада 2012 року працювала у ПАТ АБ "Укргазбанк" на посаді начальника відділу підтримки корпоративних сайтів та внутрішніх комунікацій управління маркетингових комунікацій департаменту інформаційної політики, маркетингу та реклами. Наказом від 20 квітня 2015 року № 162-П з 20 квітня 2015 року була звільнена з цієї посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.
Підставою для її звільнення став наказ від 03 лютого 2015 року № 65, у якому зазначено, що трудовий договір розривається у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме - скороченням структурних підрозділів головної установи банку, а також значним зменшенням обсягів робіт та операційного завантаження працівників.
Позивач вважає своє звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним, оскільки на її переконання ліквідація чи реорганізація ПАТ АБ "Укргазбанк" у розумінні статті 40 КЗпП України не відбувалась, а сам наказ є дискримінаційним.
Позивач зазначала, що в ПАТ АБ "Укргазбанк" 19 січня 2015 року було створено нові структурні підрозділи (управління, відділи) у складі департаменту інформаційної політики, маркетингу та реклами. Створення в банку нових структурних підрозділів є фактично реорганізацією департаменту інформаційної політики, маркетингу та реклами, що підтверджується тим, що більшість працівників цього департаменту були переведені до нових структурних підрозділів цього ж департаменту, окрім тих співробітників, що в подальшому були попереджені про наступне скорочення, тобто тих, з якими нове керівництво банку не бажало працювати. До того ж, як зазначала позивач, кількість працюючих працівників у банку фактично збільшилася.
В той же час в порушення вимог чинного законодавства, позивачеві не було запропоновано переведення на вакантні посади до новостворених структурних підрозділів, зокрема, на її думку, їй не було запропоновано вакантні посади у департаменту інформаційної політики, маркетингу та реклами, на які були прийняті інші працівники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В подальшому позивачем уточнено перелік посад, які не пропонували їй, а саме тими, які стали вакантними після звільнення наступних працівників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 .
Крім того, позивач вважала, що при скороченні штату працівників, відповідачем не були дотримані вимоги статті 42 КЗпП України, оскільки не було враховано її права на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, оскільки пропонувались посади кур`єра, касира, економіста, охоронника, що не відповідали її кваліфікації або пропонувались посади в іншій місцевості.
Позивач звертала увагу на те, що відповідно до вимог статті 49-4 КЗпП України, відповідач повинен був не пізніше 03 січня 2015 року погодити своє рішення про скорочення працівників із виборним органом первинної профспілкової організації, проте у січні 2015 року відповідачем було ініційоване скорочення діючих структурних підрозділів головної установи банку, а вже 03 лютого 2015 року був виданий наказ № 65 про скорочення штату працівників, що, на її думку, не відповідає вимогам закону.
Позивач наголошувала на тому, що головою профспілкового комітету банку є заступник Голови правління, тобто роботодавець, що заборонено Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", а тому законність рішення профспілки про надання згоди на його звільнення викликає у неї сумнів.
У зв`язку з викладеним просила скасувати наказ від 20 квітня 2015 року № 162-П та поновити її на роботі на посаді начальника відділу підтримки корпоративних сайтів та внутрішніх комунікацій управління маркетингових комунікацій департаменту інформаційної політики, маркетингу та реклами, стягнути із відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 20 квітня 2015 року до дня поновлення на роботі, 50 000,00 грн грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, витрати на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог статей 40, 49-2 КЗпП України, оскільки у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, що супроводжувалися скороченням деяких структурних підрозділів. Крім того, у день попередження про майбутнє вивільнення позивачеві було запропоновано всі наявні вакантні посади, а також вакансії, які в подальшому відкривались у відповідача до дня її звільнення включно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2016 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, повністю погодився з його висновками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2016 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що їй не було запропоновано переведення на вакантні посади до новостворених структурних підрозділів. Зазначає, що звільненню працівників, в тому числі й її, передувало створення нових структурних підрозділів ПАТ АБ "Укргазбанк", тому в цьому випадку мова йшла про реорганізацію підприємства, у зв`язку з чим її звільнення є незаконним. Вказує про те, що роботодавцем не було запропоновано їй всіх вакантних посад, які були на підприємстві.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У липні 2016 року ПАТ "Укргазбанк" подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на правильне застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права банк просив касаційну скаргу відхилити, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заперечення ПАТ АБ "Укргазбанк" мотивоване тим, що звільнення позивача відбулось з дотриманням чинного законодавства, при цьому позивачеві були запропоновані всі вакансії, які були наявні на час звільнення позивача, від яких вона відмовилась, навіть від тих, про які позивач зазначає у касаційній скарзі.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статі 400 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційного скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з 06 листопада 2012 року ОСОБА_1 працювала у ПАТ АБ "Укргазбанк" на посаді начальника відділу підтримки корпоративних сайтів та внутрішніх комунікацій управління маркетингових комунікацій департаменту інформаційної політики, маркетингу та реклами.
Рішенням Наглядової ради від 19 листопада 2014 року було затверджено "Принципи побудови організаційної структури ПАТ АБ "Укргазбанк", якими, в тому числі, було визначено принципи оптимальної чисельності персоналу.
Правлінням ПАТ АБ "Укргазбанк" було прийнято рішення, затверджене протоколом від 19 січня 2015 року № 3, про приведення організаційної структури у відповідність до затверджених рішенням Наглядової ради банку "Принципів побудови організаційної структури ПАТ АБ "Укргазбанк".
На виконання цих рішень правління, було створено нові департаменти, управління, відділи, а також змінено назви та частково скорочено деякі служби банку.
03 лютого 2015 року правлінням ПАТ АБ "Укргазбанк" було прийнято рішення про скорочення, у тому числі й у складі департаменту інформаційної політики, маркетингу й реклами - управління маркетингових комунікацій та всі структурні підрозділи, що входять до його складу (п. 18.2), де працювала позивач.
На виконання рішення правління наказом від 03 лютого 2015 року № 65 у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, скорочення структурних підрозділів головної установи банку, значним зменшенням обсягів робіт та операційного завантаження працівників було прийнято рішення про скорочення з 03 квітня 2015 року штату працівників головної установи.
У той же день ОСОБА_1 була письмово попереджена про майбутнє вивільнення та їй було запропоновано вакантні посади тимчасово відсутніх працівників, від яких вона відмовилася.
Відповідно до протоколу № 4 засідання комітету первинної професійної спілки "працівників ПАТ АБ "Укргазбанк" від 24 березня 2015 року, адміністрацією банку була отримана згода профспілкового комітету на звільнення позивача з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Наказом від 20 квітня 2015 року №162-П позивач була звільнена з роботи, з посади начальника відділу підтримки корпоративних сайтів та внутрішніх комунікацій управління маркетингових комунікацій департаменту інформаційної політики, маркетингу та реклами з 20 квітня 2015 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з виплатою грошової компенсації за невикористані 16 календарних днів щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права