Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 361/3319/14-ц
провадження № 61-15940св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Друга судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 , Богданівська сільська рада Броварського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2015 року у складі судді Шинкаря А, О. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2017 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Коцюрби О. П., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, про визнання незаконними рішення, державних актів на право власності на земельні ділянки та усунення перешкод у користуванні власністю.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставідоговору дарування житлового будинку, укладеного 24 червня 2009 року між нею та ОСОБА_3 , вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та користується земельною ділянкою за цією ж адресою площею 0,20 га. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Олейчик В. В. У грудні 2013 року їй стало відомо, що рішенням ХІІ сесії VI скликання Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 12 грудня 2011 року № 99 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0500 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1, на підставі якого відповідач 20 серпня 2012 року отримала два державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,0500 га.
Позивач, посилаючись на те, що у власність відповідача перейшла частина земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні та на якій знаходяться належні їй господарські споруди, зокрема, колодязь, хвіртка та ворота, чим порушуються її права як землекористувача та власника майна, просила визнати протиправним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 26 грудня 2011 року № 99 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,0500 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати недійсними видані на ім`я ОСОБА_2 на підставі цього рішення державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,0500 га.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського районного суду Київської області від 15 червня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ХІІ сесії VI скликання Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 12 грудня 2011 року № 99 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_2 " в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення ХІІ сесії VI скликання Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 12 грудня 2011 року № 99 на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований 20 серпня 2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землею за № 322120001022101.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на земельній ділянці, яка була передана у власність відповідача оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування, знаходяться належні позивачеві об`єкти нерухомості, зокрема колодязь, хвіртка та ворота. Оскільки у власність громадянина може бути передана лише вільна земельна ділянка, суд першої інстанції виходив з незаконності рішення Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 12 грудня 2011 року № 99 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, відтак й державного акту на землю, виданого на підставі такого рішення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Броварського районного суду Київської області від 15 червня 2015 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи, проведеної по справі, на спірній земельній ділянці, переданій відповідачеві у власність дійсно частково розташований колодязь, право власності позивача на який зареєстроване належним чином та ніким не скасоване, отже оскаржене рішення сільської ради, яким відповідачеві була передана земельна ділянка з розташованою на ній спорудою позивача, як і виданий на його підставі державний акт на право власності на землю, не можуть вважатися законними. З такими висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У березні 2017 року ОСОБА_2 засобом поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині задоволених позовних вимог, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій в цій частині скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у позові відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушеного права. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з порушення майнових прав позивача як власника майна, а не як землекористувача чи землевласника. На думку заявника, позивач мала б звернутись за захистом порушених прав як власника майна саме виходячи з норм цивільного законодавства, а не Земельного кодексу України та ставити питання про усунення перешкод у користуванні власністю, а не скасуванні рішення органу місцевого самоврядування та державного акта.
При цьому заявник у касаційній скарзі зазначає, що вона набула право користування спірною земельною ділянкою відповідно до положень частини другої статті 120 ЗК України, та отримала у власність ту частину земельної ділянки, яка перебувала у користуванні її батька - ОСОБА_4, спадкоємицею якого вона є.
Також заявник у касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору залишили поза увагою, що згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 07 листопада 2016 року № 20590/15-41 (аркуш 22) при дослідженні меж земельної ділянки згідно з відомостями вирахування дирекційних та внутрішніх кутів, зокрема встановлено, що колодязь не потрапляє в межі спірної земельної ділянки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У травні 2017 року ОСОБА_1 подала засобом поштового зв`язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких позивач, посилаючись на правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просила касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
30 березня 2018 року справу № 361/3319/14-ц та матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновків про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції й ухвали апеляційного суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору дарування житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Олейчик В. В. 24 червня 2009 року.