Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 751/12499/13-ц
провадження № 61-27900св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - головний державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Титарчук Микола Олександрович,
заінтересовані особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Страшного М. М., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., від 25 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року головний державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Титарчук М. О. (далі - державний виконавець) звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на майно боржника.
Подання мотивоване тим, що з 05 вересня 2014 року у нього на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30 січня 2014 року Новозаводським районним судом міста Чернігова, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в сумі 98 717 грн.
У звʼязку із смертю ОСОБА_3 17 грудня 2015 року ухвалою суду від 10 жовтня 2016 року її замінено у виконавчому провадженні на спадкоємицю ОСОБА_2, яка ухиляється від отримання свідоцтва про право на спадщину з метою невиконання судового рішення.
За таких обставин державний виконавець просив звернути стягнення на майно боржника ОСОБА_2, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова у складі судді Філатової Л. Б. від 31 березня 2017 року у задоволенні подання відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю правових підстав для задоволення подання державного виконавця і звернення стягнення на вказане майно, оскільки ОСОБА_2 на час розгляду справи не оформила спадщину після смерті матері, а отже не набула право власності на спірне нерухоме майно.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2017 рокузадоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2017 року, задоволено подання головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова.
Звернуто стягнення на майно боржника ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 як спадкоємець після смерті ОСОБА_3 набула право володіння та користування спірною квартирою та не вжила будь-яких заходів до виконання судового рішення після набуття статусу боржника у виконавчому провадженні, а тому наявні правові підстави, передбачені частиною четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 377 ЦПК України 2004 року, для звернення стягнення на вказане нерухоме майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги те, що державний виконавець після заміни сторони виконавчого провадження не вжив усіх можливих заходів для встановлення наявності грошових коштів у боржника та її можливості добровільно виконати рішення суду. Крім того апеляційний суд у порушення вимог процесуального закону розглянув справу за наявності клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, а також безпідставно відмовив у задоволенні її заяви про відвід складу суду.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 05 вересня 2014 року на виконанні у головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Титарчука М. О. перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 30 січня 2014 року Новозаводським районним судом міста Чернігова, про стягнення з ОСОБА_3, якій на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 вартості 1/2 частини цієї квартири в сумі 98 717 грн.
У зв`язку із смертю ОСОБА_3 17 грудня 2015 року ухвалою суду від 10 жовтня 2016 року її замінено у виконавчому провадженні на спадкоємицю ОСОБА_2, яка подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, проте не отримала свідоцтво про прийняття спадщини.
Виконавчий документ про стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів не виконано ні боржником ОСОБА_3, ні її спадкоємицею ОСОБА_2
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.