Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 399/809/15-ц
провадження № 61-10409св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство"Дельта Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Сукач Т. О., Бубличенко В. П., Мурашка С. І. та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року у складі судді Лях М. М. та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 12 вересня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна та додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 11 024 дол. США зі сплатою 12 % річних на строк до 11 вересня 2014 року.
На забезпечення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором 12 вересня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" і ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати за виконання позичальником всіх його зобов`язань перед банком у повному обсязі, що виникли з договору про надання споживчого кредиту та заставу майна від 12 вересня 2007 року.
04 лютого 2009 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, за умовами якої банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 8 924,16 дол. США, що є еквівалентом 68 716,03 грн на строк до 12 вересня 2016 року з процентною ставкою 12 % річний для споживчих цілей.
Згідно з додатковою угодою від 04 лютого 2009 року до договору поруки ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання нести солідарну відповідальність у тому самому обсязі, що і позичальник за кредитним договором, включаючи сплату основного боргу та нарахованих відсотків за користування кредитом та сум штрафних санкцій.
08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами, відповідно до якого у порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ПАТ "УкрСиббанк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними договорами та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ПАТ "УкрСиббанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ "УкрСиббанк" до ПАТ "Дельта Банк" права вимоги боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимоги замість ПАТ "УкрСиббанк" від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Позивач зазначав, що позичальник умов кредитного договору належним чином не виконував, на вимогу банку про погашення кредитної заборгованості не реагував, у зв`язку з чим станом на 17 червня 2015 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 217 666, 88 грн, з яких: 154 383,50 грн - тіло кредиту, 63 283,36 грн - відсотки за користування кредитом.
Ураховуючи викладене, ПАТ "Дельта Банк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 217 666, 88 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 грудня 2010 року, що набрало законної сили, з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість за тілом кредиту та нараховані відсотки у повному обсязі, тому у банка припинилось право на нарахування відсотків, оскільки з ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора припиняються правовідносин сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникло грошове зобов`язання із повернення кредитних коштів у повному обсязі та нарахованих відсотків.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2015 року скасовано.
Позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за процентами за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 12 вересня 2007 року та додаткової угоди № 1 від 04 лютого 2009 року станом на 17 червня 2015 року у розмірі 511,07 дол. США та 130,68 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
Відмовлено ПАТ "ДельтаБанк" у задоволенні вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 154 383,50 грн.
Відмовлено ПАТ "ДельтаБанк" у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ПАТ "ДельтаБанк", посилаючись на відповідні правові позиції Верховного Суду України, виходив із того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, тому, врахувавши межі пред`явлених позивачем вимог, строк позовної давності, заяву про застосування якого відповідачем подано до суду першої інстанції, стягнув заборгованість за процентами у розмірі 511,07 дол. США.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд виходив із того, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 грудня 2010 року з відповідачів на користь ПАТ "Укрсиббанк" солідарно стягнуто тіло кредиту. При цьому банк не позбавлений права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Крім того, пред`явивши 11 жовтня 2010 року позов до боржника та поручителя про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, ПАТ "Укрсиббанк" відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України фактично змінило строк виконання основного зобов`язання. З цим позовом до поручителя ОСОБА_2 ПАТ "Дельта Банк" звернулося у вересні 2015 року, тому пропустив шестимісячний строк звернення з позовом до поручителя, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У травні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У травні 2016 року ПАТ "Дельта Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в указаній справі і витребувано цивільну справу № 399/809/15-ц з Онуфріївського районного суду Кіровоградської області.
У липні 2016 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" в указаній справі і витребувано цивільну справу № 399/809/15-ц з Онуфріївського районного суду Кіровоградської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.
У лютому 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновок апеляційного суду Кіровоградської області щодо стягнення відсотків sa користування кредитом після спливу позовної давності по стягненню основної заборгованості, протирічить висновкам ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року у справі № 6-21983св14, відповідно до якої встановлено, що сплив позовної давності до основної заборгованості припиняє зобов`язання і до похідних зобов`язань (пені, відсотків, штрафу). Аналогічна вимога вказана і в статті 266 ЦК України, відповідно до якої зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що і позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні не зазначив розрахунки, з яких він виходив при задоволенні позовних вимог про стягнення суми відсотків і період та суми за періодами, що не відповідає роз`ясненням, наданим судам у постанові Пленуму Верховного Суду від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі".
Касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" мотивована тим, що на виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 грудня 2010 року про солідарне стягнення з відповідачів кредитної заборгованості, був виданий виконавчий лист. У ході примусового виконання зазначеного рішення суду, реалізовано належний ОСОБА_3 автомобіль, а кошти у розмірі 19 944,71 грн перераховані на рахунок ПАТ "УкрСиббанк". Виконавчий лист був повернутий стягувачу із зазначенням непогашеної суми заборгованості. Повторно виконавчий лист на виконання не подавався, а на цей час є втраченим. Таким чином, попереднє рішення суду станом на дату звернення позивача до суду в повному обсязі не виконане.
Враховуючи, що сума заборгованості за кредитним договором не була сплачена у повному обсязі, виконання судового рішення проводилось частково, банк правомірно продовжував нараховувати відсотки на прострочену суму заборгованості відповідно до умов кредитного договору.
Проте суди на зазначене уваги не звернули та не врахували, що кредитне зобов`язання вважається припиненим з моменту виконання позичальником усіх обов`язків перед банком. Отже, на дату подання позивачем позовної заяви у серпні 2015 року зобов`язання за кредитним договором не були виконаними, а відповідно і не були припиненими.
Вимога про розірвання кредитного договору також не була заявлена, тому підстав не нараховувати відсотки за користування кредитними коштами у банку відсутні. Проценти за кредитним договором нараховуються до моменту повного погашення кредиту та виконання всіх передбачених договором грошових зобов`язань.
Оскільки зобовʼязання за кредитним договором не були виконані в повному обсязі, банком самостійно не змінювались терміни повернення кредитних коштів, то стягненню підлягають всі несплачені платежі (включаючи суму кредиту) з донарахованими відсотками.