Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 642/6347/16-ц
провадження № 61-28792св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Елді",
третя особа - публічне акціонерне товариство "ФідоБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Ленінського районного суду м. Харкова у складі судді Вікторова В. В. від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Карімової Л. В., від 23 серпня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Елді" (далі - ТОВ "Елді"), третя особа - публічне акціонерне товариство "ФідоБанк" (далі - ПАТ "ФідоБанк"), про визнання права власності на вклад.
Позовна заява мотивована тим, що 02 березня 2016 року між нею та ТОВ "Елді"було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого вона набула право вимоги за договором банківського рахунку від 04 лютого 2011 року, укладеного між ТОВ "Елді" та публічним акціонерним товариством "СЕБ Банк" (далі - ПАТ "СЕБ Банк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ФідоБанк" (ПАТ "ФідоБанк"), а також набула статусу вкладника відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на грошові кошти в розмірі 149 500,00 грн. 18 квітня 2016 року нею було отримано письмове повідомлення від ТОВ "Елді" про розірвання договору про відступлення права вимоги, а 03 червня 2016 року повідомлення про те, що 01 червня 2016 року ТОВ "Елді" безоплатно передало ОСОБА_3 у власність грошові кошти за вищевказаним договором банківського рахунку від 04 лютого 2011 року. Посилаючись на порушення її прав, ОСОБА_1 просила визнати за нею з 02 березня 2016 року право власності на вклад у розмірі 149 500,00 грн, набуте на підставі договору про відступлення права вимоги від 02 березня 2016 року з набуттям нею статусу вкладника відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 на підставі договору відступлення права вимоги отримала право грошової вимоги до банку за договором банківського рахунку, а не право власності на грошові кошти, тому відсутні підстави для визнання права власності за позивачем на заявлену суму.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Хавхун ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено порушень та не спростовано правомірність договору цесії чи його умов, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги, перехід права власності на грошові кошти за договором банківського рахунку та набуття позивачем статусу вкладника у значенні пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
25 грудня 2017 року від ТОВ "Елді" надійшла заява про визнання позову ОСОБА_1, посилаючись на частину першу статті 174 ЦПК України 2004 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 714/854/15-ц (провадження № 61-27905св18) призначено повторний автоматизований розподіл.
12 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 лютого 2011 року між ПАТ "СЕБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ФідоБанк", та ТОВ "Елді" було укладено договір банківського рахунку № 173770, відповідно до умов якого банк зобов`язався відкрити поточний рахунок для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору. Предметом вказаного договору є надання банком клієнту послуг з проведення розрахунків, з касового обслуговування, з документального оформлення та підтвердження розрахунків, з купівлі-продажу валют, інші послуги.
02 березня 2016 року між ТОВ "Елді" та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) за вищевказаним договором банківського рахунку на грошові кошти у розмірі 149 500,00 грн, який розірвано з ініціативиТОВ "ЕЛДІ" згідно з повідомленням від 18 квітня 2016 року № 18/04.
Згідно з рішенням Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 ПАТ "ФідоБанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а 20 травня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 783 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
03 червня 2016 року директор ТОВ "Елді" письмово повідомив позивача про укладання договору дарування від 01 червня 2016 року та безоплатну передачу ОСОБА_3 у власність грошових коштів за договором банківського рахунку.
Відповідно до договору дарування від 01 липня 2016 року без нотаріального посвідчення, вбачається укладання договору між ТОВ "ЕЛДІ" та ОСОБА_3, предметом договору є грошові кошти у розмірі 698 942,92 грн за договором банківського рахунку від 04 лютого 2011 року № 173770 (а. с. 130-131).
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Стаття 1066 ЦК України передбачає, що за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.