Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 722/1899/16-ц
провадження № 61-19634 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що з 17 лютого 2014 року вона працювала у ФОП ОСОБА_3 продавцем продовольчих товарів. У зв`язку з тим, що між ними виник конфлікт, 19 липня 2016 року та 03 серпня 2016 року вона направила на адресу відповідача заяви про звільнення з роботи за власним бажанням. Проте укладений між нею та відповідачем трудовий договір було розірвано 30 червня 2016 року.
Відповідач у порушення її трудових прав не виплатив усі належні їй суми при звільненні, а саме заробітну плату за травень, червень 2016 року у розмірі 2 900 грн та компенсацію за невикористані відпустки за 2014- 2016 роки.
Унаслідок вищевказаних неправомірних дій відповідача вона була вимушена звертатися за захистом своїх порушених прав до контролюючих органів, до юриста за правовою допомогою, що призвело до постійних хвилювань та моральних страждань. Невиплата відповідачем їй заборгованих сум негативно позначилося на її сімейному бюджеті і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема пошуку іншого заробітку.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_3 на її користь: заборгованість по заробітній платі за травень, червень 2016 року, з урахуванням відрахованих сум належних податків і зборів, у розмірі 2 582 грн 54 коп.; грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2014-2016 роки, з урахуванням відрахованих сум належних податків і зборів, у розмірі 2 108 грн 65 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року у розмірі 8 700 грн; на відшкодування моральної шкоди суму 3 500 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 30 січня 2017 року у складі судді Римлянської Г. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 : заборгованість по заробітній платі за травень-червень 2016 року у розмірі 1 919 грн 89 коп., яка залишилася після проведення роботодавцем відрахування усіх передбачених законодавством податків, зборів, обов`язкових платежів; заборгованість по виплаті компенсації за 57 днів невикористаної відпустки у розмірі 2 108 грн 65 коп., яка залишилася після проведення роботодавцем відрахування усіх передбачених законодавством податків, зборів, обов`язкових платежів; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2016 року по 07 серпня 2016 року включно у розмірі 1 933 грн 36 коп., з якої слід провести відрахування усіх передбачених законодавством податків, зборів, обов`язкових платежів; на відшкодування моральної шкоди 500 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заборгованість відповідача перед позивачкою по заробітній платі з урахуванням виплаченого останній авансу за спірний період та відрахування усіх передбачених законодавством податків, зборів, обов`язкових платежів становить 1 919 грн 89 коп. Розмір компенсації, нарахованої відповідачем позивачці за 57 днів невикористаної відпустки за 2014-2016 роки з відрахуванням усіх передбачених законодавством податків, зборів, обов`язкових платежів, становить 2 108 грн 65 коп. Вищевказані обставини визнані відповідачем, унаслідок чого доказуванню не підлягають. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки за період з 01 липня 2016 року по 07 серпня 2016 року, оскільки встановлено, що виплата усіх сум, які належали ОСОБА_1 від ФОП ОСОБА_3 на момент звільнення, за цей період не проведена з вини відповідача, а у період з 09 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року позивачкою належними та допустимими доказами не підтверджено вину відповідача, так як вона відмовлялась отримати ці кошти. Крім того, вищевказаними протиправними діями відповідача позивачці завдано моральну шкоду, розмір якої становить 500 грн, тобто розрахований з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні змінено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за травень-червень 2016 року у розмірі 2 582 грн 54 коп., яка залишилася після проведення роботодавцем відрахування усіх передбачених законодавством податків, зборів, обов`язкових платежів. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8 700 грн з відрахуванням усіх передбачених законодавством податків, зборів, обов`язкових платежів. У решті рішення залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що при звільненні позивачки відповідачем належного розрахунку з нею проведено не було. З ФОП ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за травень-червень 2016 року у розмірі 2 582 грн 54 коп., яка залишилась після проведення роботодавцем відрахування усіх передбачених законодавством податків, зборів, обов`язкових платежів, оскільки не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку. Сам по собі факт не виплати відповідачем належних позивачці сум при звільненні, свідчить про вину останнього у невчиненні таких дій і є підставою для стягнення з нього на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року у розмірі 8 700 грн, який розраховано відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Крім того, розмір завданої позивачці моральної шкоди районним судом визначено з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, а тому підстав для його збільшення немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ФОП ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 722/1899/16-ц з Сокирянського районного суду Чернівецької області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року зазначену справу призначено до розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач вживав заходи для проведення розрахунку з позивачкою, виплати належних їй сум при звільненні, але від ОСОБА_1 будь-яка вимога про розрахунок не надходила. Таким чином, вина роботодавця у виконанні обов`язку по виплати позивачці належних їй сум при звільненні відсутня.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.