Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 359/3292/13-ц
провадження № 61-21975св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
представник позивача - Побережний Олександр Петрович,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Волохова Л. А., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (діла - ПАТ "КБ "Надра") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 06 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210/МК/42/2007/980, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 250 000 грн строком до 06 листопада 2014 року включно зі сплатою за користування кредитом 19 відсотків річних.
Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, платежі відповідно до графіку повернення кредиту не здійснює, а тому станом на 15 березня 2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 482 771 грн 16 коп., яка складається з: 231 956 грн 89 коп. - заборгованість по кредиту; 183 759 грн 49 коп. - заборгованість по відсоткам; 36 316 грн 95 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 13 646 грн 80 коп. - штраф за порушення умов кредитного договору; 17 091 грн 03 коп. - сума індексації за період прострочення платежів.
Враховуючи вищевикладене, ПАТ КБ "Надра" просило суд стягнути з ОСОБА_1 утворену заборгованість за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2013 року у складі судді Туманової К. Л. позов ПАТ КБ "Надра" задоволено.
Стягнуто на користь ПАТ КБ "Надра" з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 482 771 грн 16 коп.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує, тому є підстави для стягнення заборгованості.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2015 року у складі судді Борця Є. О. заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "Надра" відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на підтвердження заявлених позовних вимог банк надав суду меморіальні ордери про передачу ОСОБА_1 грошових коштів на виконання умов кредитного договору, проте вказані меморіальні ордери містять відтиски штампу Київського регіонального управління ПАТ КБ "Надра" 14 від 15 березня 2013 року, а не Київського регіонального управління ВАТ КБ "Надра", із яким було укладено кредитний договір і який мав здійснити переказ коштів на ім`я позичальника, та не співпадає дата складання вказаних ордерів із датою укладання додаткових угод.
Апеляційний суд дійшов висновку, що банк не надав суду доказів щодо передачі грошових коштів ОСОБА_1, а тому у неї не виникло зобов`язання повернути кредит та сплачувати проценти, відповідно до статті 1054 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року № 510/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідач не надала суду належних і допустимих доказів того, що вона не отримувала кредит, вказаний факт ґрунтувався лише на усних поясненнях її представника. Зазначає, що факт укладення кредитного договору та додаткових угод до нього міститься у матеріалах кредитної справи, копію якої було надано суду. Розрахунком заборгованості, який є у матеріалах справи, визначено, що в певні періоди відповідач сплачувала кредитну заборгованість, що є додатковим доказом отримання кредитних коштів. У судовому засіданні було надано оригінали додаткових угод, які укладені з ОСОБА_3, проте, нею не спростовано наявність власного підпису на них.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що касаційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не спростовує висновків апеляційного суду. Зазначає, що надані банком меморіальні ордери не доводять отримання нею грошових коштів за кредитним договором, оскільки з них вбачається, що ініціатором переказу коштів виступає вона, а рахунки, з яких було здійснено переказ, їй не належать, як і не належить рахунок, на який переводились кошти. У наданих банком меморіальних ордерах відсутні підписи уповноважених осіб банку на виконання операцій по платежам та відтиск штампу на дату проведення такої операції, а тому відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 54, вони не є документами, що підтверджують операції по отриманню нею грошових коштів. Вважає, що позивачем не доведено факт отримання нею грошових коштів, а тому у неї відсутні зобов`язання щодо їх повернення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 листопада 2007 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 210/МК/42/2007/980.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 банк відкрив кредитну лінію в сумі 250 000 грн терміном з 06 листопада2007 року по 06 листопада 2014 року ( п.п. 1.1 договору ).
Видача кредиту, як зазначено у договорі, здійснюється окремими траншами після підписання додаткових угод з дотриманням умов п. 1.4 даного договору після проведення оцінки платоспроможності позичальника.
Сума кожного траншу, терміни користування траншем, а також інші умови, що можуть виникнути протягом дії кредитного договору, обмовляються окремими додатковими угодами до даного договору, що є його невід`ємною частиною ( п.п. 1.3, 1.4. договору ).
06 листопада 2007 року, 06 грудня 2007 року та 06 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди № № 1, 2 та 3 до договору кредитної лінії від 06 листопада 2007 року № 210/МК/42/2007/980.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 додаткових угод позивач, як зазначено в угодах, надає відповідачу транш, відповідно, у розмірі 150 000 грн, 50 000 грн та 50 000 грн., терміном користування з 06 листопада 2007 року по 06 листопада 2014 року і процентною ставкою за користування траншем з розрахунку 19 % річних по терміновому кредиту і 19 % річних по простроченому кредиту.
На підтвердження заявлених 05 квітня 2013 року позовних вимог та передачу відповідачу зазначених грошових коштів банк надав суду меморіальні ордери №1 від 06 листопада 2007 року, №10 від 06 грудня 2007 року та №4 від 06 лютого 2008 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ПАТ "КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України, яка є тотожною частині першій статті 179 ЦПК України 2004 року, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що банком не надано доказів щодо передачі коштів позичальнику, а тому у ОСОБА_1 не виникло зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти у відповідності до положень статті 1054 ЦК України.
Разом із тим, зазначений висновок не відповідає обставинам справи.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, видача кредиту за даним договором буде здійснюватись окремими траншами, після підписання окремих додаткових угод, з дотриманням умов п. 1.4 даного договору і після проведення оцінки платоспроможності позичальника.
Пунктом 1.4 кредитного договору визначено, що сума кожного траншу, терміни користування траншем, а також інші умови, що можуть виникнути протягом дії даного договору, обмовляються окремими додатковими угодами до даного договору, що є його невід`ємною частиною.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Банк відповідно до умов кредитного договору укладав з позичальником додаткові угоди від 06 листопада 2007 року, 06 грудня 2007 року та 06 лютого 2008 року, в яких було зазначено, що позивач надає відповідачу транш, відповідно, у розмірі 150 000 грн, 50 000 грн та 50 000 грн, терміном користування з 06 листопада 2007 року по 06 листопада 2014 року і процентною ставкою за користування траншем з розрахунку 19 % річних по терміновому кредиту і 19 % річних по простроченому кредиту.
Як на підставу виконання своїх зобов`язань щодо переказу грошових коштів у розмірах, обумовлених вказаним додатковими угодами, позивачем надано меморіальний ордер № 1 від 06 листопада 2007 року, меморіальний ордер № 10 від 06 грудня 2007 року та меморіальний ордер № 4 від 06 лютого 2008 року.