ПОСТАНОВА
Іменем України
26 липня 2019 року
Київ
справа №761/20447/17
адміністративне провадження №К/9901/17634/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року (головуючий суддя Притула Н.Г.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя: Ганечко О.М., судді: Літвіна Н.М., Коротких А.Ю.)
у справі № 761/20447/17
за позовом ОСОБА_1
до сержанта поліцейської роти № 10 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Києві державної патрульної поліції України Онищенка Назара Володимировича
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
І. Суть справи
ОСОБА_1 у червні 2017 року звернувся з адміністративним позовом до сержанта поліцейської роти № 10 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в місті Києві державної патрульної поліції України Онищенка Назара Володимировича з вимогами про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Шевченківський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 16 червня 2017 року позовну заяву повернув позивачу для подачі до належного суду в межах територіальної підсудності.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 вересня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що судами не взято до уваги вимоги частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), а саме, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а не за місцезнаходженням відповідача чи позивача.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.
Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін ухвали судів першої й апеляційної інстанцій.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, так як, відповідно до пункту шостого частини третьої статті 108 КАС України (тут і далі в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, тобто на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Згідно із частиною першою статті 19 КАС України, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини другої статті 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що при оскарженні правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), позивачу надається право вибору, яким адміністративним судом буде розглядатись і вирішуватись даний спір: за місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або місцезнаходженням відповідача.