ПОСТАНОВА
Іменем України
26 липня 2019 року
Київ
справа №819/1430/16
адміністративне провадження №К/9901/23897/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі № 876/1484/17 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області про зобов?язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області (надалі - відповідач), в якому просив:
- зобов?язати відповідача нарахувати ОСОБА_1, судді у відставці, вихідну допомогу в розмірі 30 місячних заробітків за останньою посадою без сплати податку 739 500 грн та повернути йому безпідставно вирахувані податки з виплаченої вихідної допомоги в розмірі 14 420 грн 25 коп.;
- стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди завданої неправомірною дією при невиплаті в повній мірі вихідної допомоги, стягнувши з відповідача на його користь 739 500 грн та 14420 грн 25 коп. безпідставно вирахуваних податків з частково виплаченої вихідної допомоги, а всього 753 920 грн 25 коп.
2. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
2.1 Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
3.1. Рішенням першої сесії двадцять першого скликання Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 09 квітня 1990 року ОСОБА_1 обраний суддею Кременецького районного суду Тернопільської області. На підставі вказаного рішення начальником управління юстиції Тернопільського облвиконкому виданий наказ №15-к від 10 квітня 1990 року про зарахування судді на посаду.
3.2. Відповідно до рішення дванадцятої сесії двадцять першого скликання Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 12 лютого 1993 року позивач був обраний головою вказаного суду. На підставі зазначеного рішення начальником управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації був виданий наказ № 10-к від 15 лютого 1993 року про зарахування позивача на посаду голови. На цій посаді ОСОБА_1 працював до квітня 2015 року, призначаючись в подальшому Указами Президента України та обираючись зборами суддів.
3.3. Постановою Верховної Ради України № 1016-ІV від 19.06.2003 позивача обрано суддею безстроково.
3.4. Починаючи з квітня 2015 року до 22 вересня 2016 року позивач працював суддею Кременецького районного суду Тернопільської області.
3.5. 05 серпня 2016 року позивач подав до Вищої ради юстиції заяву про вихід у відставку.
3.6. 22 вересня 2016 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 1600-VIII "Про звільнення позивача з посади судді Кременецького районного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" у відповідності до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України.
3.7. Судами встановлено, що позивач з 27 квітня 1980 року по 07 травня 1982 року проходив службу в армії, тривалістю 2 роки 10 днів, з 01 вересня 1983 року по 01 липня 1987 року - навчався в Харківському юридичному інституті, що давало йому до стажу роботи судді 1 рік 11 місяців та з 01 серпня 1987 року по 12 квітня 1990 року - працював на посаді слідчого Бучацького РВ УМВС Тернопільської області, що додавало йому до стажу роботи судді 2 роки 8 місяців 11 днів.
3.8. Тому стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у позивача становить 33 роки 01 місяць 15 днів.
3.9. На підставі Постанови Верховної Ради України №1600-VIII від 22 вересня 2016 року, 03 жовтня 2016 року головою Кременецького районного суду Тернопільської області був винесений наказ № 55-к "Про звільнення судді ОСОБА_1 " та пунктом 3 було наказано виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
3.10. 11 жовтня 2016 року ТУ ДСА в Тернопільській області здійснило перерахунок розрахункових коштів.
3.11. Згідно з роздруківкою по рахунку ОСОБА_1, йому було виплачено грошові кошти, а саме: заробітної плати за 1 день в розмірі 725 грн, надбавки за вислугу років за цей же час в розмірі 507 грн 50 коп., виплату додаткового посадового окладу 73 950 грн та компенсацію за 64 дні невикористаної відпустки 78 880 грн. З вказаних сум утримано прибуткового податку 27 731 грн 25 коп. та військового збору 2 310 грн. 94 коп, а всього вирахувано податків 30 042 грн 19 коп. Виплата становила 124 020 грн 31 коп.
3.12. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що у зв?язку з поданням заяви про відставку, маючи стаж роботи на посаді судді 33 роки 1 місяць 15 днів, він має право на отримання вихідної допомоги відповідно до Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ у розмірі 33 неоподаткованих місячних заробітних плат за останньою посадою, однак відповідачем усупереч вимог цього закону вихідна допомога була виплачена не у повному обсязі.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що на момент виходу позивача у відставку діяла редакція Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка взагалі не передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
5.1. Доводи касаційної скарги полягають у незгоді позивача із висновками судів стосовно відсутності, на момент виходу ОСОБА_1 у відставку, правових підстав для виплати йому вихідної допомоги у розмірі 33 місячних заробітних плат за останньою посадою.
6. Відзиву на касаційну скаргу відповідачем подано не було.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Відповідно до частин 1, 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов?язків за власним бажанням або у звязку з закінченням строку повноважень. Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
8. Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ, частину третю статті 43 Закону України "Про статус суддів" було викладено в іншій редакції, відповідно до якої судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
9. У подальшому, Верховною Радою України прийнято Закон України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, з набранням чинності яким, Закон України "Про статус суддів" втратив чинність.