ПОСТАНОВА
Іменем України
26 липня 2019 року
Київ
справа № 805/2740/15-а
адміністративне провадження № К/9901/55114/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року (судді Кравченко Т.О., Дмитрієв В.С., Крилова М.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (судді Компанієць І.Д., Казначеєв Е.Г., Ястребова Л.В.) у справі № 805/2740/15-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до МВС України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 12 травня 2014 року у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян";
- зобов`язати відповідача повідомити позивача про пересилання звернення від 03 лютого 2014 року, яке було адресоване МВС України, до Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі - Департамент ДАІ).
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що МВС України допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаданні відповіді на звернення позивача від 12 травня 2014 року у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян", а тому порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повідомити його про пересилання звернення від 03 лютого 2014 року, адресованого МВС України, до Департаменту ДАІ МВС України.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 27 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовив.
Постановою від 15 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, а справу направив на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами права громадянина України на справедливий суд, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року та ухвалити нове рішення - про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що підпункт 78 пункту 4 Положення про МВС України дозволяє підпорядкованому структурному підрозділу МВС України розглянути та підготувати відповідь на звернення, за дорученням, але не надає права надсилати її автору звернення. Крім того, ОСОБА_1 звертався до відповідача з підстав внесення змін до наказу МВС України від 26 липня 2004 року № 822, при цьому ні Департамент ДАІ, ні УДАІ в Донецькій області не уповноважені на внесення змін до наказів МВС України. Суди залишили поза увагою те, що позивачу не надходило жодного повідомлення від МВС України про пересилання звернення позивача від 03 лютого 2014 року.
У відзиві на касаційну скаргу представник МВС України зазначає, що відповідач не повинен був повідомляти ОСОБА_1 про пересилання його звернення від 03 лютого 2014 року, оскільки такий факт сам по собі відсутній. У даному випадку мало місце доручення керівництва Міністерства здійснити розгляд звернення ОСОБА_1 відповідними підпорядкованими структурними підрозділами та органами внутрішніх справ. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що ГУМВС України в Донецькій області та Департамент ДАІ мали повноваження щодо надання позивачу відповідей на його звернення. Усі звернення позивача розглянуті в строки, визначені Законом України "Про звернення громадян". З огляду на зазначене, відповідач вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а судові рішення у справі є законними та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Ухвалою від 10 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів: Стрелець Т.Г., Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 12 червня 2019 року № 710/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що 03 лютого 2014 року ОСОБА_1 надіслав до МВС України звернення, в якому висловив незгоду із змінами, внесеними до наказу МВС України від 26 липня 2004 року № 822 на підставі наказу МВС України від 19 березня 2013 року № 904, та висловив пропозицію щодо зупинення дії певних пунктів наказу № 822, приведення їх у відповідність до законодавства, просив розглянути звернення та надати відповідь відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
За резолюцією заступника Міністра внутрішніх справ Ратушняка В.І. від 08 лютого 2014 року розгляд звернення ОСОБА_1 від 03 лютого 2014 року доручено ОСОБА_2 (ГУМВС в Донецькій області), зокрема, в межах компетенції забезпечити розгляд, реагування у відповідності до вимог чинного законодавства та інформування по суті порушених питань; контроль за виконанням доручення покладено на ОСОБА_3 (Департамент ДАІ МВС України).
Листом від 24 лютого 2014 року № 9/М-40 Управління ДАІ ГУМВС в Донецькій області надало ОСОБА_1 роз`яснення з приводу правового регулювання перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом по території України; стосовно порядку видачі свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; позначення транспортних засобів інформаційними таблицями небезпечного вантажу та знаками-табло небезпеки; отримання погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу; переліку документів, які подаються дозвільному центру автомобільним перевізником для отримання погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів та обмеження строку дії погодження; строку дії змін, внесених працівником Державтоінспекції МВС України у погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів, та дій водія у разі виникнення небезпеки; суб`єкта перевезень небезпечних вантажів, який повинен отримати погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів Державтоінспекції МВС України; опублікування переліку небезпечних вантажів, для перевезення яких необхідно отримувати погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів Державтоінспекції МВС України; перевірки документів, необхідних для перевезення небезпечного вантажу; а також складання водіями транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, іспиту на знання спеціальних вимог, що повинні виконуватися під час перевезення таких вантажів.
02 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до МВС України зі зверненням, в якому повідомляв, що 03 лютого 2014 року він направляв звернення, в якому висловив незгоду із змінами до наказу МВС України від 26 липня 2004 року № 822, внесеними на підставі наказу МВС України від 19 вересня 2013 року № 904. Зазначав, що відповідь від відповідача не отримував, проте 04 березня 2014 року рекомендованою поштовою кореспонденцією він отримав лист ГУМВС в області від 24 лютого 2014 року № 9/14-40, яким по суті надана відповідь на його звернення, при цьому до листа ГУМВС в Донецькій області не додана довіреність, якою МВС України уповноважило ГУМВС в Донецькій області на надання відповіді. У зв`язку із цим, позивач просив МВС України повідомити, чи можна вважати лист ГУМВС в Донецькій області від 24 лютого 2014 року № 9/14-40 відповіддю на його звернення від 03 лютого 2014 року.
Листом від 23 квітня 2014 року № 4/7-М-1004 Департамент ДАІ МВС України повідомив ОСОБА_1, що порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, крім Закону України "Про звернення громадян", регламентується також Положенням про порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177, та Інструкцією з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 23 серпня 2012 року № 747. Відповідно до приписів пунктів 3.2 та 5.2 цього Положення звернення було зареєстровано належним чином та в п`ятиденний термін передано до підпорядкованого органу внутрішніх справ для розгляду і надання ініціаторові звернення мотивованої відповіді. На цій підставі Департамент ДАІ МВС України роз`яснив позивачу, що звернення не направлялося до іншого органу, а було надано доручення підпорядкованому структурному підрозділу забезпечити його розгляд та у відповідному порядку надати мотивовану відповідь, що відповідає приписам Закону України "Про звернення громадян" та Інструкції.
12 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі зверненням, в якому повідомляв, що відповідь Департаменту ДАІ МВС України не можна вважати такою, що надана за дорученням МВС України, оскільки відповідно до підпункту 78 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 383, Міністерство відповідно до покладених на нього завдань організовує розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю МВС України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються. Зазначав, що статтею 7 Закону України "Про звернення громадян" та пунктом 5.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України передбачений обов`язок інформувати автора звернення про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ. Однак, МВС України не повідомляло позивача про пересилання його звернення від 03 лютого 2014 року до Департаменту ДАІ МВС України, внаслідок чого йому не відомо, чи можливо вважати відповіді ГУМВС в Донецькій області від 24 лютого 2014 № 9/14-40 та Департаменту ДАІ МВС України від 23 квітня 2014 року № 4/7-М1004 свідченням того, що його звернення розглянуті відповідним органом.
26 травня 2014 року заступник Міністра внутрішніх справ Яровий С.А. надав резолюцію щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 12 травня 2014 року, а саме, доручив ОСОБА_4 (Департамент ДАІ МВС України) та ОСОБА_5 (ГУМВС в Донецькій області) в межах компетенції забезпечити розгляд з урахуванням попереднього доручення з цього питання та інформування по суті порушених питань.
Листом від 04 червня 2014 року № 4/7-М-1425/М-1479 Департамент ДАІ МВС України повідомив позивача, що керівництвом МВС України розгляд звернення та надання відповіді заявнику доручено територіальному підрозділу (ГУМВС України в Донецькій області), а забезпечення контролю розгляду - структурному підрозділу (Департаменту ДАІ МВС України), що відповідає приписам Закону України "Про звернення громадян", Положенню про порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі МВС, затвердженому наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177, та Інструкції з діловодства в системі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 23 серпня 2012 року № 747. Заявника також поінформовано, що Окружним адміністративним судом міста Києва та Київським апеляційним адміністративним судом (справа № 826/8387/13-а) вищезазначений порядок організації розгляду звернень громадян в системі МВС України визнано таким, що повністю відповідає приписам Закону України "Про звернення громадян" та інших нормативно-правових актів, які видаються відповідно до цього Закону та Конституції України.
Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що під час організації розгляду звернень ОСОБА_1 від 03 лютого, 02 квітня та 12 травня 2014 року, МВС України діяло в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України, з дотриманням вимог Закону України "Про звернення громадян" та Положення про порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177.
Верховний Суд погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.