ПОСТАНОВА
Іменем України
25 липня 2019 року
Київ
справа №196/881/16-а (2-а/196/41/2016)
адміністративне провадження №К/9901/17854/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С. Г.,
суддів Бучик А. Ю., Тацій Л. В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №196/881/16-а (2-а/196/41/2016) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, відшкодування шкоди та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 15.11.2016 (головуючий суддя Бойко Ю. О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 (головуючий суддя Круговий О. О., судді: Лукманова О. М., Божко Л. А.),
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області (далі - УПФ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив: визнати дії відповідача такими, що були здійснені без урахування пункту 6 статті 92 Конституції України відносно здійснення перерахування пенсії громадянину ОСОБА_1 згідно статті 25 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), Закону України від 25.03.1996 №103/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (далі - Закон №103/96-ВР); зобов`язати відповідача перерахувати пенсію громадянину ОСОБА_1 із застосуванням вимог статті 25 Закону №2262-XII та виплатити суми недоотриманої пенсії, внаслідок неправильного нарахування пенсійного забезпечення по час вирішення даного питання в суді.
Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 зазначав, що розмір його пенсії не відповідає вимогам наведених законодавчих положень, а тому відмова УПФ у донарахуванні недоплаченої пенсії є протиправною та такою, яка порушує його права.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 15.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017, відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1, якому встановлено відповідну групу інвалідності та призначено пенсію з 13.04.2012, не відносився до кола осіб, на яких поширювалася дія Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" в редакції від 25.03.1996, а також з того, що відповідачем доведено правомірність своєї поведінки у відносинах з позивачем в адміністративному спорі щодо порядку і наслідків застосування приписів статті 25 Закону №2262-XII в чинній редакції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.
Вимоги касаційної скарги аргументовані тим, що висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у позові не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки при розгляді справи не враховано допущених пенсійним органом, на думку позивача, порушень вимог статті 25 Закону №103/96-ВР і статті 22 Конституції України, статті 2 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII), якими передбачено застереження звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів, неможливість скасування пільг для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлених раніше діючим законодавством України без їх рівноцінної заміни.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція КАС України.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019, визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий суддя Стеценко С. Г., суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.
Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і призначено такий в порядку письмового провадження з 24.07.2019.
У поданих до Вищого адміністративного суду України запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення, оскільки вважає, що такі ухвалені відповідно до закону, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вперше було призначено пенсію як інваліду війни третьої групи з 13.04.2012 відповідно до поданої ним 19.04.2012 заяви до УПФ, тобто з часу встановлення йому третьої групи інвалідності.
При нарахуванні пенсії відповідачем були враховані приписи статті 25 Закону №2262-XII в редакції Закону України від 04.04.2006 №3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" (далі - Закон №3591-IV), дія якого в часі розпочалася з 29.04.2006.
Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.05.2016 року становить 2642,50 гривень у місяць, в тому числі 339 гривень підвищення пенсії по інвалідності відповідно до статті 25 Закону №2262-XII в чинній станом на час виникнення у нього права на пенсію і її призначення.
Позиція Верховного Суду
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 25 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла з 01.01.1996) передбачалося, що пенсії по інвалідності підвищуються у таких розмірах: а) на 400 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни I групи; б) на 350 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни II групи; в) на 200 процентів мінімальної пенсії за віком - інвалідам війни III групи.
Законом №3591-ІХ, статтю 25 Закону №2262-XII викладено у такій редакції: "особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії по інвалідності підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом (набрав чинності з 29.04.2006).