ПОСТАНОВА
Іменем України
26 липня 2019 року
Київ
справа №826/27149/15
адміністративне провадження №К/9901/16009/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2016 року (судді Добрянська Я.І., Кузьменко В.А., Федорчук А.Б.), додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року (судді Добрянська Я.І., Кузьменко В.А., Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (судді Чаку Є.В., Файдюк В.В., Саприкіна І.В.) у справі №826/27149/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання незаконним наказу в частині,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України, відповідач) в якому просила:
- визнати протиправним наказ ДМС України від 11 червня 2015 року №81 "Про визнання недійсним бланків" в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 ;
- скасувати наказ ДМС України від 11 червня 2015 року №81 в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .
На обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначала, що відповідач незаконно позбавив її права володіти, користуватися і розпоряджатися своїм документом, який вона отримала на законних підставах.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним наказ Державної міграційної служби України № 81 від 11 червня 2015 року "Про визнання недійсним бланків" в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .
21 червня 2016 року представником позивача подано заяву про винесення додаткового рішення щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази не ухвалено рішення.
Додатковою постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року ухвалено скасувати наказ Державної міграційної служби України № 81 від 11 червня 2015 року "Про визнання недійсним бланків" в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії
НОМЕР_1 .
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2016 року.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2016 року, додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги ДМС України наполягає на тому, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, який підтверджує громадянство України, доказів набуття якого позивачем матеріали справи не містять, а тому відповідачем правомірно, в межах та на підставі повноважень прийнято оскаржуваний наказ в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 . Також зазначає, що судами не вжито жодних заходів для повного та всебічного дослідження підстав для прийняття оскаржуваного рішення, зокрема листа МВС України № 38/3/5-409 цт.
Представник позивача надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін. Зазначив, що рішення про скасування громадянства позивачки уповноваженими органами не приймалось, рішення щодо набуття нею громадянства України не скасовувалось, не визнавалось недійсним та є чинним на даний час. В даному випадку позивачка не приймалася до громадянства, а набула його у спрощеному порядку за територіальним походженням ще в 2011 році, а тому вважає, що нею додержано вимог закону щодо набуття громадянства України.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 13 лютого 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ДМС України.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М.(суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 12 червня 2019 року № 708/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 .
29 липня 2011 року Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим (орган 8099) ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .
Вищезазначений паспорт ОСОБА_1 отримала на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 дата видачі 04 червня 2011 року, про що свідчить її особистий підпис у заяві-анкеті 29 липня 2011 року.
Наказом Державної міграційної служби України від 11 червня 2015 року № 81 "Про визнання недійсними бланків документів" відповідачем анульовано бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_1 .
Крім того, згідно наказу Державної міграційної служби України від 11 червня 2015 року № 81, у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей, ураховуючи положення статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" та листа МВС України № 38/3/5-409 цт від 16 квітня 2015 року, відповідно до пункту 5.1 наказу ДМС України № 153 від 18 липня 2012 року "Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України", визнано недійсним (анульованим) бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 .
Зазначений бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон на даний час перебуває у ОСОБА_1, він не вилучався, відмітки в паспорті про його анулювання відсутні.
Позивач, не погоджуючись з наказом від 11 червня 2015 року № 81 в частині визнання не дійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, оскаржила його до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що паспорт громадянина України було отримано позивачем на підставі Закону України "Про громадянство України". Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу від 11 червня 2015 року № 81 в частині визнання недійсним (анульованим) бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про громадянство України", а отже, суд дійшов висновку про скасування даного наказу в оскаржуваній частині та визнання протиправними дій відповідача.
Верховний Суд вважає обґрунтованими такі висновки судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III "Про громадянство України" (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2235-III).
Згідно з статтею 3 Закону № 2235-ІІІ Громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.
Згідно зі статтею 6 Закону № 2235-ІІІ Громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1089/21401, затверджено порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок № 320), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами попередніх інстанцій (наразі втратив чинність).
Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.