ПОСТАНОВА
Іменем України
25 липня 2019 року
Київ
справа №215/2825/16-а (2-а/215/90/16)
адміністративне провадження №К/9901/55405/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року (судді Семененко Я.В., Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А.) у справі №215/2825/16-а (2-а/215/90/16) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної служби України з питань праці у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дію та визнання права,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Управління Державної служби України з питань праці у Кіровоградській області (далі -Управління Держпраці, відповідач) про скасування наказу, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дію та визнання права.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідач не розглянув належним чином його скаргу від 16 березня 2016 року, просив скасувати акт форми Н-5 та акт розслідування нещасного випадку відносно позивача, зобов`язати направити на адресу роботодавця припис та подання щодо повторного проведення розслідування нещасного випадку на виробництві та притягнення винних осіб до відповідальності.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 червня 2016 року позов повернуто позивачеві на підставі пункту 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, далі - КАС України), у зв`язку з непідсудністю справи цьому адміністративному суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року судове рішення першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішеннями апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року, а справу направити до належного суду для розгляду. Крім того, просить забезпечити участь позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Проаналізувавши клопотання та зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, у тому числі в режимі відеоконференції, а тому у задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити.
Відповідач скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Суддя Верховного Суду Желтобрюх І.Л. ухвалою від 25 вересня 2018 року відкрила провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 11 червня 2019 року № 707/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що дана справа не підсудна Тернівському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Зазначена позиція підтримана Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 чинного КАС України межах наведені в касаційній скарзі аргументи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Підсудність, як процесуальний інститут - це визначення компетентного суду в структурі адміністративних судів, якому належить розглянути адміністративну справу.
За приписами частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті;
адміністративні справи щодо: примусового повернення іноземців чи осіб без громадянства в країну походження або третю країну; примусового видворення іноземців чи осіб без громадянства з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців чи осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі іноземців чи осіб без громадянства відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Відповідно до пункту один частини другої вказаної статті, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи якщо однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Отже, основною ознакою для визначення підсудності справ окружному адміністративному суду є те, що стороною у справі повинен бути орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа.