ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2278/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Вронська Г.О., Кролевець О.А.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Погребна К.Ф.
від 18.12.2018 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Савицький Я.Ф., Колоколов С.І., Разюк Г.П.
від 13.03.2019
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області
про стягнення 396 823,84 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області про стягнення: пені у розмірі 310764,91 грн, 3% річних у розмірі 16 169,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 69888,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 4008/15-КП-23 від 27.11.2014.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
27.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Іллічівськтеплоенерго" (попередня назва Комунального підприємства "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області) було укладено договір № 4008/15-КП-23 купівлі-продажу природного газу, за умовами п.1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Відповідно до актів приймання-передачі природного газу у період з січня 2015 року по грудень 2015 року включно позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі, передбаченому договором на загальну суму 5177982,59 грн.
Згідно із п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконував зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, п.6.1 договору.
Заборгованість за поставлений природний газ була погашена відповідачем в повному обсязі станом на 30.12.2015.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019, у позові відмовлено повністю.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що у позивача відсутні підстави для стягнення вказаних сум з огляду на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до яких суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, стягнення яких є предметом спору в цій справі, підлягають списанню.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2018, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В оскаржуваних рішеннях попередніх судових інстанцій не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги статей 7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильних рішення та постанови.
На думку позивача, застосування Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин є неправомірним у зв`язку з тим, що для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак відповідачем не надано доказів включення останнього до зазначеного реєстру. Крім того, судами попередніх інстанцій не зазначено, на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією. Таким чином, списання заборгованості є неправомірним, а відмова у задоволенні позовних вимог - незаконною.
Крім того, на думку скаржника, судами не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.02.2018 у справі №908/3211/16.
6. Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Чорноморськтеплоенерго" Чорноморської міської ради Одеської області не погоджується з доводами, викладеними у ній, зазначаючи, що: доводи касаційної скарги суперечать чинному законодавству України та усталеній судовій практиці; виконання норми частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості; висновки суду першої інстанції та апеляційного господарського суду відповідають у повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, - та просить залишити касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Згідно із статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.