Постанова
іменем України
23 липня 2019 року
м. Київ
справа № 456/3770/17
провадження № 51-2633 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Марчука О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Буланова О. П.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора Горин У. І., яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника Карпінець В. Ю. на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140130001794, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, котра народилася та зареєстрована у АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона 5 жовтня 2017 року в період із 14:00 до 15:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання на АДРЕСА_2, у ході конфлікту з чоловіком ОСОБА_2, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень завдала останньому клинком ножа один удар у праве стегно, заподіявши колото-різаної рани з ушкодженням стегнової артерії, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. Внаслідок цього у ОСОБА_2 розпочалася гостра зовнішня кровотеча, від якої він цього ж дня помер.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 21 лютого 2019 року змінив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 і пом`якшив засудженій покарання із застосуванням положень ст. 69 КК до 4 років позбавлення волі. У решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор Горин У. І., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженої, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що положення ст. 69 КК при призначенні ОСОБА_1 покарання застосовано неправильно. Свого рішення у цій частині апеляційний суд не мотивував, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Призначене ОСОБА_1 покарання, на думку прокурора, за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість.
У касаційній скарзі захисник Карпінець В. Ю., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженої через суворість, просить змінити рішення місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_1, перекваліфікувати дії засудженої з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК та призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Вказує на те, що ОСОБА_1 не мала умислу на заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, удару ножем у ногу потерпілого завдала випадково, а тому кваліфікацію вчиненого за ч. 2 ст. 121 КК вважає неправильною. На думку захисника, виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень статей 69, 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор Гошовська Ю. М. не підтримала касаційну скаргу прокурора та заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника. Судові рішення просила залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Частково задовольнивши апеляційну скаргу захисника Карпінець В. Ю., в якій порушувалися питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та юридичної оцінки дій засудженої ОСОБА_1, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну оцінку вчиненому.
За фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК кваліфіковано правильно.
Розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 КК та ч. 1 ст. 119 КК, здебільшого здійснюється за їх суб`єктивною стороною, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень. У цьому контексті необхідно ретельно проаналізувати не лише об`єктивні, а й суб`єктивні ознаки складу злочину, оскільки саме суб`єктивна сторона складу злочину становить основний критерій розмежування вбивства через необережність та умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.
Так, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв`язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки).