Постанова
іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 759/10412/16-к
провадження № 51-1169 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Бородія В.М., Єремейчука С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,
прокурора Єременка М.В.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілих Пустового Б.В.,
захисника Мисака В.О.,
засудженого ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката Мисака В.О. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року та ухвали Київського апеляційного суду від 6 грудня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100000000224, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року ОСОБА_3 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1
ст. 309 КК - на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 286 КК - на строк 6 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та відповідно до ст. 54 КК з позбавленням військового звання "майор", а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та відповідно до
ст. 54 КК з позбавленням військового звання "майор".
Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 : з ПАТ СК "Галицька" - 24 804 грн та 8268 грн у рахунок відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди і 9555,14 грн у рахунок відшкодування витрат на поховання; з ОСОБА_3 - 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 1896,28 грн - витрат на лікування,
575 грн - щомісячно, починаючи з 17 лютого 2016 року і довічно, у рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, та 10 000 грн - у рахунок відшкодування судових витрат.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Київський апеляційний суд ухвалою від 6 грудня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 залишив без змін.
Вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 286 КК, за таких обставин.
Із 29 жовтня 2004 року ОСОБА_3 проходив військову службу в органах Служби безпеки України (далі - СБУ); з 21 лютого 2012 року був призначений на посаду провідного спеціаліста сектору захисту інформації Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ та перебував у військовому званні "майор".
17 лютого 2016 року приблизно о 06:00 ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного та психотропного сп`яніння (амфетамін), керуючи технічно справним автомобілем марки "Toyota RAV4" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись зі швидкістю близько 100 км/год. з увімкненим ближнім світлом фар по проїзній частині у крайній лівій смузі автомобільної дороги вул. Кільцева дорога у м. Києві з боку масиву Борщагівка у напрямку Жулянського шляхопроводу, порушив вимоги статей 14, 15, 16 Закону України "Про дорожній рух", п. 1.5, п.п. "б" п. 2.3, пунктів 12.3, 12.4, 13.1 та п. 1.10 Правил дорожнього руху (далі ПДР) - не переконався перед початком перестроювання та зміною напрямку руху керованого ним транспортного засобу, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, а також у тому, що проїзна частина на траєкторії, якою він мав намір рухатися, вільна від об`єктів на достатній для здійснення маневру відстані. Так, під`їжджаючи до розвороту в районі заїзду на вул. Трублаїні та побачивши на відстані близько 20-30 м автомобіль ВАЗ-2107 (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_4, який рухався зліва від місця розвороту в напрямку смуги руху ОСОБА_3 зі швидкістю 20-30 км/год., останній з метою запобігання зіткнення із цим автомобілем почав здійснювати маневр, різко крутнув кермо праворуч і змістився з третьої смуги руху у другу. Оскільки автомобіль ВАЗ-2107 під керуванням ОСОБА_4 уже проїхав третю смугу руху та перебував повністю у другій смузі руху на відстані близько 1 м від смуги горизонтальної дорожньої розмітки, що поділяє другу і третю смуги руху, зміщуючись до правого краю проїзної частини, ОСОБА_3 у цій смузі руху в напрямку слідування транспортних засобів на Жулянський міст (напроти ТОВ "Арма Мотор" на вул. Великій Кільцевій, 18 у
м. Києві) допустив зіткнення передньою правою частиною автомобіля
"Toyota RAV4" із задньою правою кутовою частиною автомобіля ВАЗ-2107, унаслідок чого водій цього авто ОСОБА_4 загинув.
Крім того, ОСОБА_3, усупереч вимогам статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року
№ 551-XIV, Закону України від 15 лютого 1995 року № 60/95-ВР "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770, з метою використання для власного вживання
без мети збуту психотропної речовини незаконно придбав у невстановленої особи
у невстановлений час у невстановленому місці та зберігав в автомобілі психотропну речовину - амфетамін масою 0,249г, а також у портсигарі - загальною масою 1,1517г, які 17 лютого 2016 під час огляду місця події на вул. Кільцева дорога у м. Києві в автомобілі "Toyota RAV-4" та на зупинці громадського транспорту було виявлено та вилучено.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат Мисак В.О. просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_3 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи й порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вказує на те, що доказами у кримінальному провадженні не доведено винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, оскільки висновки суду ґрунтуються на недостовірних, недопустимих та суперечливих доказах, а саме на показаннях свідка " ОСОБА_5 ", даних висновку експертизи від 23 червня 2016 року № 2-06/16.
Вважає, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, що дорожньо-транспортна подія сталася через порушення потерпілим вимог пунктів 10.3,
10.8 ПДР та вимоги знаку 2.1 "Дати дорогу", не дослідив та не встановив причинного зв`язку між порушеннями правил безпеки дорожнього руху, допущеними обома учасниками події, та суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Адвокат також зазначає, що недопустимими доказами обґрунтовано й обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 309 КК, зокрема даними протоколу огляду місця події від 17 лютого 2016 року, акта огляду та тимчасового вилучення транспортного засобу від 17 лютого 2016 року, висновку експерта від 14 квітня
2016 року № 472х, який був доказом у іншій справі щодо ОСОБА_6, засудженого за ч. 1 ст. 309 КК, а показання свідка ОСОБА_7 є неправдивими. Крім того, зазначає про істотні процесуальні порушення під час огляду місця події, в ході якого фактично було проведено обшук, через що протокол огляду місця події від 17 лютого 2016 року є недопустимим доказом, та вказує на порушення порядку відбору біологічних зразків для експертизи.
Вказує на те, що стороні захисту не відкрили та не надали доступу до матеріалів провадження в порядку ч. 9 ст. 290 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), а клопотання сторони захисту про призначення повторної експертизи та визнання ряду доказів недопустимим безпідставно залишені без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, проігнорував клопотання сторони захисту про повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, оскільки суд першої інстанції дослідив їх не повністю та з порушеннями, не дав вичерпних відповідей на доводи в апеляційній скарзі, не вмотивував свого рішення належним чином. ОСОБА_8 зазначає про порушення права ОСОБА_3 на захист цим судом у зв`язку з відсутністю в судовому засіданні представника ПАТ СК "Галицька".
Ухвалу апеляційного суду вважає такою, що не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК).
Прокурор у кримінальному провадженні (військової прокуратури Київського гарнізону) подав заперечення на касаційну скаргу захисника.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат
Мисак В.О. підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представник - адвокат
Пустовий Б.В. та прокурор Єременко М.В. заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника, навели аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень щодо ОСОБА_3, просили залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
Як убачається з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Доводи в касаційній скарзі захисника про необґрунтованість засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 286 КК, аналогічні доводам, які він наводив у судах першої та апеляційної інстанцій, були ретельно перевірені цими судами та визнані безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження. З висновками судів нижчих ланок погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки вони є обґрунтованими та належно вмотивованими.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4, а також у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту підтверджується сукупністю доказів, яким суд дав належну оцінку, а саме: показаннями свідка під псевдонімом " ОСОБА_5 ", щодо якого застосовано заходи безпеки та який був безпосереднім очевидцем дорожньо-транспортної події
(далі - ДТП); показаннями свідків - працівників поліції ОСОБА_7, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 ; висновком від 17 лютого 2016 року № 000813 щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; висновком експерта від 14 квітня 2016 року № 472х; висновком експерта