ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 530/1701/16-ц
провадження № 61-47058св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Агроекологія",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приватного підприємства "Агроекологія" на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року, постановлену у складі судді Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про забезпечення позову
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного підприємства "Агроекологія" (далі - ПП "Агроекологія"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області, про визнання недійсним договору оренди землі.
В обґрунтування позову послався на те, що укладений із відповідачем договір оренди належної йому земельної ділянки, датований 15 січня 2018 року, він не підписував, тому цей договір є недійсним із передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав.
У березні 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив: заборонити ПП "Агроекологія" чи будь-якій іншій третій особі, яка діятиме від імені чи в інтересах ПП "Агроекологія", до набрання законної сили рішенням у справі вчиняти будь-які дії щодо користування належною йому на праві власності земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 4,59 га, розташованою на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, зокрема, провадити на орендованій земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі, але не виключно: збирати врожай, боронувати, дискувати, культивувати, орати, сіяти, охороняти, вносити будь-які мінеральні чи органічні добрива чи засоби захисту рослин; заборонити ПП "Агроекологія" перешкоджати виконанню комплексу робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); зобов`язати ПП "Агроекологія" не перешкоджати здійснювати дії щодо замовлення, розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її закріплення межовими знаками.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтував тим, що їх невжиття потягне для сторін негативні наслідки у виді майнових збитків, а також може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Заборонено ПП "Агроекологія" чи будь-якій іншій третій особі, яка діятиме від імені чи в інтересах ПП "Агроекологія", до набрання законної сили рішенням суду у справі вчиняти будь-які дії щодо користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 4,59 га, розташованою на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, зокрема, провадити на орендованій земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі, але не виключно: збирати врожай, боронувати, дискувати, культивувати, орати, сіяти, охороняти, вносити будь-які мінеральні чи органічні добрива та засоби захисту рослин, а також зобов`язано не перешкоджати виконанню комплексу робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тощо.
У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову .
Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, ПП "Агроекологія" оскаржило її в апеляційному порядку.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПП "Агроекологія" на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року повернено заявнику.
Постановляючи дану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України та зазначив, що апеляційна скарга направлена електронною поштою, не містить оригінального підпису генерального директора ОСОБА_2, а також не надано доказів, що ця особа є генеральним директором ПП "Агроекологія".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2018 року ПП "Агроекологія" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року про повернення апеляційної скарги ПП "Агроекологія" на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2017 року скасувати і направити справу на розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Заявник зазначає, що апеляційний суд помилково повернув його апеляційну скаргу з підстав, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, оскільки фактично апеляційна скарга підписана директором підприємства ОСОБА_3, хоча і направлена до суду електронною поштою без накладення електронного цифрового підпису.
На думку заявника, відсканований власноручний підпис директора в апеляційній скарзі, поданій в електронній формі, прирівнюється до електронного цифрового підпису.
Послався на те, що повноваження ОСОБА_2 на підписання скарги підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що міститься в матеріалах справи, а також зазначена інформація є публічною і офіційно оприлюднена на інтернет-сайті Міністерства юстиції України, відтак, ПП "Агроекологія" звільняється від обов`язку доводити зазначені обставини.
Ухвалою Верховного Суду від 8 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.