Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 753/21437/16
провадження № 61-31692св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Кириченко Н. О. від 08 вересня 2017 року та рішення Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є., від 08 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання дитини, відібрання малолітньої дитини та стягнення аліментів і моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 02 квітня 2010 року по 10 липня 2015 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 08 липня 2016 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком - ОСОБА_4, на час пред`явлення цього позову перебуває у стані вагітності, а дочка проживає з ними та знаходиться на повному її утриманні.
Вказувала, що вона ніколи не створювала жодних перешкод для побачень дочки з батьком, він завжди мав можливість брати участь у її вихованні.
Зазначала, що 21 жовтня 2016 року відповідач попросив дозволити йому забрати дочку до себе на вихідні дні, вона проти цього не заперечувала і привезла дочку до ОСОБА_2, однак 23 жовтня 2016 року, коли вона прийшла забирати дочку додому, відповідач не віддав дитину і повідомив її, що дочка залишиться у нього.
У результаті конфлікту, який виник між нею та відповідачем 23 жовтня 2016 року щодо повернення дитини, вона, перебуваючи у стані вагітності, отримала нервовий зрив, стала себе погано почувати, тому лікар рекомендував їй спочатку амбулаторне лікування з 30 жовтня 2016 року по 06 листопада 2016 року, а з 08 листопада 2016 року - стаціонарне лікування по збереженню вагітності. Вона вимушена була купувати дорогі ліки, відвідувати психолога.
Таким чином, діями відповідача їй завдано моральну шкоду, що розмір якої оцінила у 5 000 грн.
Вказувала на те, що дочка повинна проживати разом з нею, оскільки відповідач не має самостійного доходу, формує в дитини негативне відношення до матері, дитина перебуває під постійним психоемоційним тиском відповідача по відношенню до матері, що може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини. При цьому відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Ухвалами Дарницького районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року та від 08 вересня 2017 року клопотання ОСОБА_1 про залишення позовних вимог про відібрання дитини та стягнення аліментів без розгляду задоволені, позовні вимоги ОСОБА_1 про відібрання дитини та стягнення аліментів залишено без розгляду.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із нею за адресою: АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача на її користь завдану їй моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про встановлення порядку участі у вихованні і спілкуванні з дочкою та усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з січня 2016 року ОСОБА_1 періодично чинила йому перешкоди у спілкуванні із дочкою, а з кінця жовтня 2016 року повністю обмежила його спілкування із дитиною, заборонила відвідувати та навіть говорити із дочкою за допомогою телефонного зв`язку, не повідомляла про дитячі свята та інші заходи у дитячому садку задля того, щоб він їх не відвідував, обмежувала можливість забирати дитину до себе, скорочувала час зустрічей тощо, а тому він вимушений звернутися із зустрічним позовом про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дочкою та усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_2 просив встановити з дня набрання рішенням законної сили та до повноліття дитини час особистих побачень ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3, за умови додержання режиму дня та харчування дитини у вихідні дні з 10 год. 00 хв. суботи до 17 год. 00 хв. неділі з правом забирати дочку з навчального закладу чи з її постійного місця проживання; дні спільного відпочинку ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 - під час канікул у вигляді половини від загальної кількості канікулярних днів: осінніх - у першій їх частині; зимових - у другій частині; весняних - у другій частині; літніх - у першій частині;
зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди для побачення з дитиною у випадку її хвороби за місцем її проживання, знаходження чи перебування;
зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди для відвідування дитячих заходів, дитячого садочку, школи, гуртків, дитячих ігрових майданчиків, у яких виховується, навчається, приймає участь чи перебуває дитина;
зобов`язати ОСОБА_1 у разі погіршення стану здоров`я дитини негайно повідомляти його про це;
зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти його у разі зміни місця проживання дитини не пізніше ніж за 2 доби;
зобов`язати ОСОБА_1 у разі неможливості з поважних причин його чергового спілкування з дитиною негайно повідомити його про виникнення таких обставин та надати побачення в інший день.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1
У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3, у тому числі у спілкуванні батька з дочкою засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку, надавати точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання чи перебування дитини.
Встановлено з дня набрання рішенням чинності та до повноліття дитини: час особистих побачень ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3, за умови додержання режиму дня та харчування дитини у вихідні дні з 10 год. 00 хв. суботи до 17 год. 00 хв. неділі з правом забирати дочку з навчального закладу чи з її постійного місця проживання;
дні спільного відпочинку ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 під час канікул у вигляді половини від загальної кількості канікулярних днів: осінніх - у першій їх частині; зимових - у другій частині; весняних - у другій частині; літніх - у першій частині.
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 для побачення з дитиною у випадку її хвороби за місцем її проживання, знаходження чи перебування.
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 для відвідування дитячих заходів, дитячого садочку, школи, гуртків, дитячих ігрових майданчиків, у яких виховується, навчається, приймає участь чи перебуває дитина ОСОБА_3
Зобов`язано ОСОБА_1, у разі погіршення стану здоров`я дитини ОСОБА_3, негайно повідомляти про це батька дитини ОСОБА_2
Зобов`язано ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 у разі зміни місця проживання дитини ОСОБА_3 не пізніше ніж за 2 доби.
Зобов`язано ОСОБА_1 у разі неможливості з поважних причин чергового спілкування ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 негайно повідомити ОСОБА_2 про виникнення таких обставин та надати побачення в інший день.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач в судовому засіданні визнав позов в цій частині, що відповідає інтересам дитини, не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог в цій частині.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 . При цьому судом враховано, що батько дитини не здійснює негативного впливу на розвиток дитини, не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, постійно підтримував з дитиною теплі відносини, приймав участь у її житті, вихованні та розвитку, зважаючи на вік дитини та її інтереси, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні його з дочкою та встановлення часу особистих побачень ОСОБА_2 з дитиною та днів спільного відпочинку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині встановлення часу особистих побачень ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 змінено.
Встановлено час особистих побачень ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3, за умови додержання режиму дня та харчування дитини, кожні другі та четверті вихідні щомісяця з 10 год. 00 хв. суботи до 17 год. 00 хв. неділі з правом забирати дочку з навчального закладу чи з її постійного місця проживання.
У решті рішення суду залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надала суду належних та допустимих доказів заподіяння їй відповідачем моральної шкоди. Надані ОСОБА_1 копії медичних довідок не можуть бути належним доказом спричинення відповідачем моральної шкоди, оскільки з них неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між шкодою і діями відповідача. Крім того, сам факт перебування позивача на лікуванні в зв`язку із збереженням вагітності може бути обумовлено фізіологічними особливостями, загальним станом здоров`я, медичними показаннями, іншими властивостями організму, та може бути не пов`язаним із душевними стражданнями, заподіяними діями ОСОБА_2 .
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення часу особистих побачень ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції, враховуючи розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 березня 2017 року № 142 "Про визначення способів участі батьків у вихованні малолітніх дітей", виходив із того, що встановлення графіку спілкування батька ОСОБА_2 з дочкою з визначенням часу особистих побачень ОСОБА_2 з дочкою, за умови додержання режиму дня та харчування дитини, у кожні вихідні дні з 10 год. 00 хв. суботи до 17 год. 00 хв. неділі з правом забирати дочку з навчального закладу чи з її постійного місця проживання позбавляє ОСОБА_1 права проводити час з дочкою у вихідні дні.
Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні його з донькою. Визначення судом першої інстанції днів спільного відпочинку ОСОБА_2 з донькою відповідає інтересам сторін та їх малолітньої дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення в частині вирішення її позовних вимог про стягнення моральної шкоди та вирішення зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн та частково задовольнити зустрічний позов, визначити час особистих побачень ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_3 кожну другу та четверту суботу щомісяця з 11 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. та другу та четверту неділю місяця з 11 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. за її погодженням та у її присутності. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні її позовних вимог, не врахували, що діями відповідача щодо відібрання дитини їй завдана моральна шкода. Задовольняючи зустрічний позов, суди не врахували висновки щодо психологічного стану дитини, а тому дійшли помилкового висновку про визначення часу особистих побачень ОСОБА_2 з донькою без її присутності, що протирічить висновкам психолога. Зобов`язуючи її не чинити ОСОБА_2 перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою щодо відвідування ОСОБА_2 школи, дитячих свят, гуртків тощо, повідомляти про місце проживання дитини, повідомляти у разі хвороби дитини тощо, суди не зазначили законодавство, яким передбачена можливість такого зобов`язання, та не встановили, якими доказами підтверджуються, що вона чинить ОСОБА_2 такі перешкоди.
Зазначала, що вона не перешкоджає ОСОБА_2 у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою.
При цьому, чинним законодавством не передбачений її обов`язок як матері дитини надавати звіти щодо неї її батьку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу - Кривцовій Г. В.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 02 квітня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.
Також установлено, що до розірвання шлюбу сторони припинили спільне проживання. Дочка сторін проживає разом з матір`ю у квартирі АДРЕСА_2 , а відповідач у квартирі АДРЕСА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.