ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 552/3107/16-ц
провадження № 61-7597ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Олександр Вікторович,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 липня 2016 року, ухвалене у складі судді Самсонової О. А., та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 3 жовтня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами
У червні 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним і скасування державної реєстрації права власності.
В обґрунтування позову послалися на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
У вересні 2015 року вона дізналася, що невідома особа звернулася до житлово-експлуатаційної організації, що обслуговує будинок по АДРЕСА_1, із правовстановлюючими документами на квартиру № 62 для укладення договорів щодо обслуговування цієї квартири.
Звернувшись із запитом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, позивачі встановили, що власником спірної квартири значиться ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 7 вересня 2015 року; вказаний запис до реєстру вніс приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В.
У подальшому позивачі з`ясували, що квартиру ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_3
ОСОБА_1 вказує, що вона одноособовий власник квартири АДРЕСА_1 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 травня 2003 року. ОСОБА_4, ОСОБА_3 і приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В. є невідомими їй особами, які своїми неправомірними діями заволоділи її майном, і за цим фактом правоохоронним органами здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні.
За таких обставин просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 7 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а також скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. № 24205528 про проведення державної реєстрації права власності на цю квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 і відповідний запис у реєстрі № 43393715та рішення № 24210732 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_4 і відповідний запис у реєстрі № 43405031.
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на квартиру.
В обґрунтування позову послалася на те, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу нотаріус перевірив усі правовстановлюючі документи на майно, вона передала ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 340 600 гривень і відповідний запис про перехід до неї права власності на квартиру внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, спірна квартира придбана нею з дотриманням вимог законодавства, шляхом укладення нотаріально посвідченого договору за відповідну плату, тому вважає себе добросовісним набувачем.
Оскільки вона не знала і не могла знати про відсутність у ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_4 просила визнати її добросовісним набувачем цієї квартири та визнати за нею право власності на неї.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 7 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. і зареєстрований у реєстрі за № 2914.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 7 вересня 2015 року індексний № 24205528, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 43393715.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 7 вересня 2015 року індексний № 24210732, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 43405031.
Відновлено реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В., позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Стягнено зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 гривень і у дохід держави судовий збір у розмірі 3 957,20 гривень.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не була власником спірної квартири на день укладення договору купівлі-продажу і відчужила це майно на підставі підроблених документів, що свідчить про недійсність оспорюваного договору і є підставою для скасування відповідних записів про право власності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з поновленням запису про право власності ОСОБА_1 .
Оскільки приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В. не сторона оспорюваного правочину і є неналежним відповідачем у цій справі, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених до нього позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що оспорюваним договором його права не порушені, оскільки він не є співвласником спірної квартири.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 відчужена позивачу за зустрічним позовом за відсутності волевиявлення дійсного власника та підлягає поверненню ОСОБА_1, тому правових підстав для задоволення зустрічного позову немає.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 3 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 липня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного позову і відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 3 жовтня 2016 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
На думку заявника, належні і допустимі докази підроблення свідоцтва про право власності на житло від 7 грудня 1999 року, яке посвідчує право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, у справі відсутні; жодні судові експертизи з цього питання не проводилися.
Вказала, що суди не оглядали оригінали правовстановлюючих документів ОСОБА_1 на квартиру, тому дійшли передчасного висновку про те, що вона її законний власник.
Зазначила, що відповідач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до ухвалення рішення судом першої інстанції, відповідні докази надані апеляційному суду, проте суд апеляційної інстанції не усунув допущене судом першої інстанції порушення і не вирішив питання про залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_3, натомість переглянув справу по суті.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали заперечення на касаційну скаргу, у яких послалися на безпідставність її доводів. Зазначили, що у справі достатньо доказів на підтвердження того, що подане ОСОБА_3 при укладенні оспорюваного договору свідоцтво про право власності на житло від 7 грудня 1999 року у дійсності не видавалося і є підробленим.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 травня 2003 року на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 успадкувала вказану квартиру після ОСОБА_8, яка набула право власності на 1/2 частку цієї квартири на підставі свідоцтва про право власності, виданого відділом приватизації житла м. Полтави 15 квітня 1993 року, а іншу 1/2 частку успадкувала після ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано Колективним підприємством "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" 26 травня 2003 року.
7 вересня 2015 року приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка О. В. посвідчив договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_1 .
При укладенні цього договору ОСОБА_3 надала нотаріусу свідоцтво про право власності на житло від 7 грудня 1999 року, відповідно до якого зазначена квартира належить їй на праві приватної власності; підставою видачі свідоцтва є розпорядження органу приватизації житла м. Полтави від 7 грудня 1999 року № 511.
З листа Управління майном комунальної власності м. Полтави від 28 грудня 2015 року суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 приватизована згідно з розпорядженням органу приватизації житла м. Полтави від 15 квітня 1993 року № 3820 на сім`ю у складі двох осіб: ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Рішення щодо передачі цієї квартири у власність шляхом приватизації ОСОБА_3 на підставі розпорядження від 7 грудня 1999 року № 511 орган приватизації житла не приймав.
Відповідно до листа Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" від 21 травня 2016 року відомості щодо реєстрації цим підприємством права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 відсутні. Довідка № 7744 від 12 серпня 2015 року на замовлення ОСОБА_3 не видавалася, також відсутня інформація щодо звернення цієї особи до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" із запитом щодо виготовлення довідок.
Запит приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. про надання відомостей щодо вказаної квартири до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" також не надходив.
Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 за замовленням ОСОБА_3 не виготовлявся. Остання технічна інвентаризація цього об`єкта нерухомості проводилась 6 травня 2003 року на замовлення ОСОБА_1 .
Оцінивши зазначені докази у сукупності і взаємному зв`язку, суди встановили, що надані ОСОБА_3 приватному нотаріусу Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночці О. В. при посвідченні договору купівлі-продажу квартири документи є недійсними, а ОСОБА_3 не була власником відчуженої квартири, так як вона на праві власності належить ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.