Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 739/1091/15-ц
провадження № 61-13365св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ- БАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Губар В. С., Позігуна М. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ- БАНК" (далі - ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК")звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" заборгованість у розмірі 29 497,52 грн за кредитним договором № б/н від 29 лютого 2008 року.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору між сторонами відповідач отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення умов кредитного договору щодо повернення чергової частини суми кредиту, ОСОБА_1 зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 26 червня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 29 497,52 грн, яка складається із: 3 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 15 271,69 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 9 345,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, відповідно до пункту 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг, штрафів: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 380,83 грн. - штраф (процентна складова).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 20 листопада 2015 року в позові відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на вимогу суду двічі не надано оригіналів витребуваних документів для дослідження та призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, тому позовні вимоги не підтверджені належними доказами і не підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК"задоволено частково. Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2015 року скасовано. Позов ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 лютого 2008 року в сумі 29 247,52 грн, яка складається з 3 000,00 грн -заборгованість за кредитом, 15 271,69 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 9345,00 грн -з комісійної винагороди, 250,00 грн -штраф (фіксована частина), 1 380, 83 грн -штраф (процентна складова). В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції - 292,62 грн та апеляційної інстанції - 321,87 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що клопотання у суді першої інстанції про призначення почеркознавчої експертизи відповідач не заявляв, позовна вимога про визнання договору недійсним предметом судового розгляду у цій справі не була. Відповідно до заяви, поданої відповідачем для отримання кредиту, останній погодився з тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами (далі - Правила), становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, оригінал якої був оглянутий у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до висновку експерта від 06 травня 2016 року № 600 відповісти на питання, визначені в ухвалі суду, не можливо.
Відповідно до статті 267 ЦК України суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2016 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року, просив скасувати рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року, залишити рішення Новгород-Сіверського районного суду від 20 листопада 2015 року в силі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
21 червня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
23 січня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.
У березні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до розпорядження від 06 червня 2019 року № 609/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 просить скасувати рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2016 року, залишити рішення Новгород-Сіверського районного суду від 20 листопада 2015 року в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалами суду першої інстанції двічі витребовувався оригінал заяви від 29 лютого 2008 року, позивач зазначені вимоги проігнорував.
Суд апеляційної інстанції зобов`язав позивача надати оригінал заяви від 29 лютого 2008 року, який оглянуто в судовому засіданні, проте доказів надання відповідачеві платіжної картки та встановлення кредитного ліміту на неї, використання коштів відповідачем, позивач не надав.
Не доведено, що заява про отримання кредиту підписана відповідачем, оскільки згідно з висновком судової експертизи, чи належить відповідачеві зроблений від його імені підпис, встановити неможливо. Отже, за відсутності доказів надання відповідачу платіжної картки, встановлення на ній кредитного ліміту та використання кредитної картки відсутні підстави вважати кредитний договір укладеним відповідно статті 1046 та частини другої статті 1054 ЦК України.
Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки довідці, наданої позивачем, про типові умови кредитування, хоча позивач вважає таку довідку неналежним доказом у справі. Тарифи мають підтверджуватися Пам`яткою підписаною відповідачем.
Крім того, судом апеляційної інстанції, всупереч вимог частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", стягнуто з відповідача комісію та пеню без доказів їх нарахування.
Відповідачем зазначалося, що не пред`явлення ним позову про визнання договору недійсним, факт укладення якого він заперечує, не може бути підставою для визнання договору укладеним згідно зі статтею 204 ЦК України, проте суд апеляційної інстанції не взяв до уваги такі твердження відповідача.
Відповідачем у суді першої інстанції усно заявлялося клопотання про застосування позовної давності, але відповідне письмове клопотання подано в суді апеляційної інстанції, коли позивач надав довідку про умови кредитування.
Судом апеляційної інстанції відмовлено у застосувані позовної давності з тих підстав, що відповідно до статті 267 ЦК України суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.
Відповідач посилався на висновок постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", де зазначається, що заяву про застосування строків позовної давності можна заявити у суді апеляційної інстанції в разі доведення неможливості подання відповідної заяви у суді першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 29 лютого 2008 року Закрите акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК", правонаступником якого є ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.