ПОСТАНОВА
Іменем України
25 липня 2019 року
Київ
справа №807/3588/14
адміністративне провадження №№К/9901/15505/19,К/9901/15500/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу № 807/3588/14
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Державної фіскальної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого - Луцович М.М., суддів Гаврилко С.Є., Рейті С.І.)та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Шевчук С.М., суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.),
І. Суть спору:
1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі-відповідач-1), Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі-відповідач-2) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.10.2014 його було ознайомлено з "Попередженням про наступне вивільнення" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", наказу Міністерства доходів і зборів України від 25.09.2014 №2113-о "Про уповноваження голів комісій" та наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 13.10.2014 №1 "Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису", у зв`язку з реорганізацією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Закарпатській області. Проте, позивач наголошував, що йому не було запропоновано обійняти рівнозначну посаду, а тому 15.10.2014 року він подав рапорт про те, що відмовляється від запропонованої посади та просив скоротити йому термін попередження про наступне вивільнення та звільнити його 24.10.2014. Так, наказом відповідача 2 від 24.10.2014 № 2152-о позивача було звільнено із займаної посади заступника начальника управління - начальника відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та органів податкової міліції у запас Збройних Сил України. Позивач вважає наказ від 24.10.2014 № 2152-о про його звільнення таким, що не відповідає чинному законодавству України, зокрема відповідачем 2 не було дотримано двомісячного терміну попереднього повідомлення про звільнення, на дату звільнення позивач перебував на лікарняному, а також звільнення відбулося без відома та погодження його безпосереднього керівника.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, Міністерства доходів і зборів України - задоволено частково.
3.1. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України за №2152-о від 24 жовтня 2014 року в частині звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та органів податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "г" (через скорочення штатів).
3.2. Поновлено підполковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Закарпатській області з 25 жовтня 2014 року.
3.3. Стягнуто з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2014 року (в межах стягнення за один рік) в сумі 77 638,92 (сімдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім гривень 92 копійки) грн.
3.4. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
3.5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року змінено рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 807/3588/14 в частині, яка стосується розміру суми середнього заробітку, що підлягає стягненню з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1, а зокрема в резолютивній частині рішення: замість суми 77 638,92 (сімдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім гривень 92 копійки) грн. зазначити суму - 44750,28грн (сорок чотири тисячі сімсот п`ятдесят гривень 28 копійок).
У решті рішення суду залишено без змін.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вибірково запропонувавши позивачеві тільки одну вакантну посаду з усіх наявних вакантних посад в штатному розписі Головного управління ДФС у Закарпатській області, відповідачем були порушені трудові права позивача, що позбавило його права на вільний вибір роботи та подальшого проходження служби.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області та Державна фіскальна служба України звернулись з касаційними скаргами, у яких посилаються на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
6. У касаційній скарзі ГУ ДФС у Закарпатській області та ДФС України зазначають, що позивача в установленому порядку попереджено про наступне звільнення, у зв`язку з реорганізацією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Закарпатській області (через скорочення штатів) та запропоновано позивачеві обійняти вакантну посаду старшого слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області.
7. Також указують, що більшість посад у новоутвореній установі є посадами державної служби, які заміщуються в порядку конкурсу. Позивач заяви про участь в конкурсі не подавав, а відтак зазначені посади не могли бути запропоновані позивачу.
8. Крім того, звертають увагу на те, що позивач відмовився від запропонованої йому вакантної посади та подав рапорт від 15.10.2014 про скорочення терміну попередження шляхом звільнення з посади та органів податкової міліції. Отже, норми КЗпП України, при наявності письмового прохання працівника скоротити термін про попередження про наступне вивільнення, є обов`язковими лише для адміністрації, працівник може бути вивільнений у строк, про який просить. Таким чином, за згодою роботодавця позивача було звільнено із займаної посади до закінчення встановленого терміну попередження про наступне вивільнення, згідно наказу від 24.10.2014 № 2152-о саме з ініціативи працівника, а не роботодавця.
9. Також, скаржники зазначили, що право призначення на посаду, яку позивач обіймав на час звільнення, а саме: заступника начальника управління - начальника відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань - відноситься до повноважень органу центральної виконавчої влади, зокрема Державної фіскальної служби України, а тому, під час попередження про наступне звільнення позивачеві було запропоновано по тому ж напрямку роботи посаду вакантну в Головному управлінні ДФС у Закарпатській області.
10. Разом з тим, відповідно до Довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці встановлено, що до позивача застосовується заборона, визначена ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади". Окрім того, відповідачі вказали, що суд першої інстанції встановивши звільнення позивача в період перебування на лікуванні зобов`язаний був змінити дату звільнення, а не скасовувати наказ про звільнення позивача в цілому. Також, відповідачі зазначають, табель обліку робочого часу працівників підтверджує обставини з приводу перебування позивача на роботі 24.10.2014 року, що в свою чергу підтверджується відміткою позивача про ознайомлення 24.10.2014 року з наказом про його звільнення. Поряд з цим, визначаючи розмір середнього заробітку позивача суд повинен був врахувати, що за дні перебування позивача на лікарняному розмір його заробітку повинен бути меншим, оскільки до його складу не включаються премія та надбавка за досягнення у праці.
11. Державна фіскальна служба України та Головне управління ДФС у Закарпатській області просять скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
12. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
13. ОСОБА_1 з листопада 1999 року проходив службу в податкових органах.
14. Позивач з травня 2013 року обіймав посаду заступника начальника управління - начальника відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.
15. Постановою Кабінету Міністрів України №60 "Про утворення Державної фіскальної служби" від 21.05.2014 утворено Державну фіскальну службу, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
16. На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", наказу Міністерства доходів і зборів України від 25.09.2014 №2113-о "Про уповноваження голів комісій" та наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 13.10.2014 №1 "Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису" Головне управління Міндоходів у Закарпатській області було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Закарпатській області.
17. 15.10.2014року позивача було попереджено під особистий підпис про наступне вивільнення із займаної посади- заступника начальника управління - начальника відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та податкової міліції 23 грудня 2014 року відповідно до підпункту "г" пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 (а.с. 20).
18. У попередженні про наступне вивільнення, позивачеві було запропоновано обійняти вакантну посаду в Головному управлінні ДФС у Закарпатській області, а саме: старшого слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області
19. Від запропонованої посади старшого слідчого з особливо важливих справ контрольно-методичного відділу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області позивач відмовився, про що зазначив у Попередженні про наступне вивільнення (а.с. 20).
20. 15.10.2014 позивач подав до Голови комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Закарпатській області рапорт у якому вказав, що від запропонованої посади відмовляється та просить скоротити термін його попередження про наступне вивільнення, звільнивши його з посади та органів податкової міліції у зв`язку зі скороченням штатів відповідно до пп. "г" п. 64 Положення про проходження служби рядовим, начальницьким складом органів внутрішніх справ 24 жовтня 2014 року (а.с. 25).Також, позивач у названому рапорті від 15.10.2014 зазначив про свою відмову від освідчення військово-лікарською комісією.
21. 24.10.2014року головою комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Закарпатській області було внесено подання до голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України про звільнення позивача з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил за пп. "г" п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ 24 жовтня 2014 року у зв`язку з поданням позивачем рапорту про його звільнення (а.с. 23-24).
22. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 24.10.2014 №2152-о позивача - підполковника податкової міліції було звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "г" (через скорочення штатів) з 24 жовтня 2014 року (а.с. 7). Із змісту обумовленого наказу слідує, що підставою для винесення зазначеного наказу слугувало попередження про наступне вивільнення позивача, подання Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та рапорт позивача.
Не погоджуючись із даним наказом, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)
23. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
27. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
28. У відповідності до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
29. Згідно з частиною четвертою статті 36 Кодекс законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
30. Пунктом першим частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
31. На підставі частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
32. Частина перша статті 42 Кодексу законів про працю України унормовує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
33. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", у редакції чинній на момент виникнення правовідносин.
34. Відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.