ПОСТАНОВА
Іменем України
25 липня 2019 року
Київ
справа №П/811/567/17
адміністративне провадження №К/9901/24220/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Богданенка І.Ю. (головуючий), Уханенка С.А., Дадим Ю. М.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування суддівської винагороди виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік", стягнення недоплаченої суддівської винагороди за березень 2017 року в розмірі 16000,00 гривень.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 грн. Відтак, посадовий оклад судді місцевого суду, має становити 32000 грн. Однак, відповідач в порушення зазначених норм нарахував та виплатив позивачеві суддівську винагороду в березні 2017 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 16000 грн.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на те, що відповідно до п. 22 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Оскільки позивача призначено на посаду судді до набрання чинності вищезазначеним Законом, а також кваліфікаційне оцінювання позивачем пройдено не було, у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачеві суддівської винагороди у розмірі більшому ніж 16000 грн. Відтак, відповідач при виплаті позивачеві суддівської винагороди діяв в межах і в спосіб, передбачений законами України.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Указом Президента України від 13.07.2010 №767/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ленінського районного суду міста Кіровограда.
5. Відповідним наказом голови Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03.08.2010 року №93-о ОСОБА_1 зараховано до Ленінського районного суду міста Кіровограда.
6. На час виникнення спірних відносин, суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 кваліфікаційне оцінювання не проходив.
7. Відповідно до інформації щодо суми суддівської винагороди виплаченої судді Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 за березень 2017 року в розрізі її складових від 03 квітня 2017 року наданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області судді ОСОБА_1 за березень 2017 року виплачено суддівську винагороду у розмірі посадового окладу, що становить 16000,00 гривень.
8. Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача стосовно нарахування суддівської винагороди виходячи з посадового окладу 16000 гривень та з метою їх відновлення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 07 червня 2017 року позовні вимоги задовольнив.
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування відповідачем під час визначення розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 . пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та невиконання пункту 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VШ є таким, що порушує права позивача на належний рівень суддівської винагороди.
11. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
12. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року №1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000 грн, не передбачені, тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
14. У скарзі позивач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року.
15. Касаційну скаргу мотивує тим, що застосування до спірних відносин вимог пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII (при розрахунку посадового окладу, зокрема, судді) є неправомірним і суперечить статті 130 Конституції України, положенням статті 133 Закону № 2453-VI, статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та пункту 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIІІ, який відсилає до вказаної статті Закону № 2453-VI.
16. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
V. Джерела права й акти їх застосування
17. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
19. Згідно з частиною першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
20. За пунктом 22 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
21. Відповідно до пункту 23 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ.
22. Згідно з частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин та ухвалення судових рішень, які є предметом касаційного перегляду в цій справі) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
23. За змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин та ухвалення судових рішень, які є предметом касаційного перегляду в цій справі) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
24. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
VI. Висновок Верховного Суду
25. У справі встановлено, що позивач є суддею, якого на цю посаду призначено до набрання чинності Законом № 1402-VIII, і який (на дату звернення з цим позовом до суду) не проходив кваліфікаційного оцінювання.
26. З огляду на вимоги пункту 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII, суддівську винагороду позивачу нараховували відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII), але з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначено на рівні 1600,00 грн. (що становить 16000,00 грн.).