ПОСТАНОВА
Іменем України
25 липня 2019 року
Київ
справа №667/691/15-а
адміністративне провадження №К/9901/12228/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, прийняту у складі колегії суддів: Романішина В.Л., (головуючий), Димерлія О.О., Єщенка О.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича, в якому (з урахування уточнення позовних вимог) просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 29 грудня 2014 року №1065-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради (надалі - Управління) з 01 січня 2015 року;
1.3. стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2175,96 грн. за місяць, починаючи з 01 січня 2015 року по час набрання рішенням суду законної сили;
1.4. стягнути на користь ОСОБА_1 50000 грн. завданої їй моральної шкоди.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що вважає своє звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, звільнення з посади відбулося з порушенням процедури, передбаченої трудовим законодавством та положень Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", що призвело до порушень прав позивача, у зв`язку з чим вона підлягає поновленню на посаді начальника Управління та стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2.1. Крім того, позивач вказує на те, що внаслідок незаконних дій відповідача їй було завдано моральної шкоди,розмір якою з урахуванням тяжкості вимушених змін у її житті та інших обставин справи визначається нею у 50000 грн., яку в подальшому буде перераховано на рахунок фонду благодійної допомоги.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з огляду на законність та обгрунтованність звільнення позивача з займаної посади.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 10 жовтня 2002 року займала посаду начальника відділу по обліку та розподілу житлової площі Херсонської міської ради.
4.1. Рішенням від 12 вересня 2014 року №1478 "Про внесення змін до структури і чисельності виконавчих органів Херсонської міської ради" Херсонська міська рада реорганізувала відділ по обліку та розподілу житлової площі в Управління (визначивши його загальну штатну чисельність у кількості 9 одиниць) у складі: відділ по обліку та розподілу житлової площі та відділ приватизації житла.
4.2. На виконання вказаного рішення, розпорядженням міського голови від 02 жовтня 2014 року №744-к попереджено,зокрема, і позивача про можливе вивільнення 31 грудня 2014 року у зв`язку з реорганізацією, змінами штатної чисельності та організації роботи, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (надалі - КЗпП України).
4.3. Рішенням Херсонської міської ради від 28 листопада 2014 року №1589 затверджено Положення про Управління, у відповідності до пункту 1.3. якого зазначене Управління утворено в результаті реорганізації відділу по обліку та розподілу житлової площі Херсонської міської ради та є його правонаступником.
4.4. Листами від 10 грудня 2014 року №9-917-5/12 та №9-918-5/12 Херсонським міським головою ОСОБА_2 позивачу запропоновано посади заступника начальника відділу комунального господарства та благоустрою міста управління комунального господарства департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради та адміністратора відділу адміністративних послуг Херсонської міської ради.
4.5. Листом від 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 повідомила відповідача про свою незгоду із попередженням про можливе вивільнення, посилаючись на те, що відповідно до змін, внесених до структури виконавчих органів ради рішенням сесії Херсонської міської ради від 12 вересня 2014 року №1478, посада начальника відділу по обліку та розподілу житлової площі не скорочується, тому, у відповідності до частини 3 статті 36 КЗпП України, вона не підпадає під дію частини 1 статті 40 КЗпП України і не може бути звільнена з роботи чи переведена на іншу посаду без її згоди. Також позивач зазначила про неознайомлення її з розпорядженням міського голови про введення в дію штатного розпису та безпосередньо із штатним розписом.
4.6. Розпорядженням Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. від 12 грудня 2014 року №1216р затверджено штатний розпис Управління в кількості 9 одиниць, за яким визначено такі керівні посади в Управлінні як: начальник Управління; заступник начальника управління, начальник відділу по обліку та розподілу житлової площі; начальник відділу приватизації житла.
4.7. Листом від 24 грудня 2014 року №9-978-5/12 ОСОБА_1 відповідачем запропоновано зайняття посади головного спеціаліста відділу по обліку і розподілу житлової площі управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради.
4.8. Херсонський міський комітет профспілки працівників державних установ України листом від 30 грудня 2014 року не надав згоду на звільнення ОСОБА_1, яка до 23 грудня 2014 року очолювала посаду голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації виконавчих органів Херсонської міської ради.
4.9. 29 грудня 2014 року відповідачем прийнято розпорядження №1065-к, яким ОСОБА_1 31 грудня 2014 року звільнено з посади начальника відділу по обліку та розподілу житлової площі Херсонської міської ради у зв`язку з реорганізацією та скороченням чисельності і штатів згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.
5. Вважаючи своє звільнення з займаної посади протиправним та таким, що порушує її права та законні інтереси, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, позов задоволено частково.
6.1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Херсонського міського голови від 29 грудня 2014 року №1065-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
6.2. Поновлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді начальника Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради з 01 січня 2015 року.
6.3. Стягнуто з Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 10879,80 грн. за період з 01 січня 2015 року та по день ухвалення рішення суду (26 травня 2015 року).
6.4. Стягнуто з Херсонської міської ради на користь позивача 30000 грн. моральної шкоди.
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що застосування до позивача положень пункту 1 статті 40 КЗпП України є безпідставним через відсутність повної ліквідації відділу по обліку та розподілу житлової площі Херсонської міської ради, відсутність скорочення чисельності чи штату відносно займаної посади позивачем, у зв`язку із чим дія трудового договору із нею підлягає продовженню у відповідності до статті 36 КЗпП України на посаді, яка виникла при реорганізації зазначеного відділу.
7.1. Також судами попередніх інстанцій звернуто увагу на те, що Управління є правонаступником відділу по обліку та розподілу житлової площі Херсонської міської ради, створеним на його базі, із збільшенням загальної чисельності та збільшенням штату, що вимагає продовження дії трудового договору із позивачем на посаді начальника Управління.
7.2. Крім цього, судами зазначено, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем порушено встановлені статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", статті 252 КЗпП України гарантії, за якими не допускається звільнення позивача з ініціативи роботодавця протягом року, як такої, яка обиралася до складу профспілкового органу.
7.3. Суди першої та апеляційної інстанцій, встановлюючи також факт порушення відповідачем законних трудових прав позивача та пов`язаних з цим порушенням її моральних страждань, втратою нормальних життєвих зв`язків та не обхідністю докладання додаткових зусиль для організації свого життя, стягнули в Херсонської міської ради моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
9. В касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
10. В обґрунтування поданої касаційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуваними судовими рішеннями стягнуто грошові кошти з Херсонської міської ради, яка не є стороною по справі, не була залучена до судового розгляду та рахунки Херсонської міської ради в Головному управлінні державної казначейської служби України в Херсонській області відсутні, що унеможливлює стягнення коштів.
10.1. Крім того, відповідачем зазначено, що позивачу неодноразово запропоновувались вакантні посади, які були наявні у виконавчих органах міської ради, у тому числі і керівні, згоди на зайняття яких вона не надала.
10.2. Також скаржником звернуто увагу на те, що в новоствореному Управлінні позивач ніколи не працювала, а займала нижчу посаду начальника відділу по обліку та розподілу житлової площі Херсонської міської ради, яка в зазначеному Управлінні не збереглася. При цьому з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" зайняття більш високої посади здійснюється на конкурсній основі.
11. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суди попередніх інстанцій обгрунтованно задовольнили позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.
12. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 13 січня 2016 року відкрив касаційне провадження за названою касаційною скаргою.
13. 30 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
14. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 року адміністративна справа №667/691/15-а передана на розгляд суддів: Губська О.А. (суддя-доповідач), Білак М.В., Калашнікова О.В. та ухвалою від 4 червня 2019 року касаційна скарга прийнята до провадження.
V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
15. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відповідно до статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
17. За правилами частин другої, третьої статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
18. Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
19. Частиною другою статті 40 КЗпП України обумовлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу
20. Частиною 3 статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
21. Частинами другою, третьою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
22. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
23. Роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявні вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
24. Відповідно до вимог статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).
VI. Висновок Верховного Суду
А. Щодо ідентичності посадових прав та обов`язків начальника реорганізованого відділі та начальника Управління
24. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, судом першої інстанції зазначено, що напрямок діяльності Управління є ідентичним з напрямком діяльності реорганізованого відділу.
25. Суд апеляційної інстанції, підтверджуючи висновок суду першої інстанції, також вказав на те, що не встановлено змін у вимогах щодо спеціальності, кваліфікації, професії, які ставилися до начальника відділу та які в подальшому пред`являлися до начальника Управління.
26. Разом з тим, відповідач в доводах касаційної скарги зазначає про те, що фактично створено нову юридичну особу, призначення на посаду керівника Управління повинно проходити відповідно до статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та статті 27 Закону України "Про державну службу".
27. За результатом аналізу Положень про Управління та про відділ по обліку та розподілу житлової площі Херсонської міської ради, суди встановили, що правовий статус, зміст завдань і основних функцій Управління аналогічні тим, що були визначені для реорганізованого відділу.
28. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що за наявності посади, обов`язки та службові повноваження якої у повному обсязі відповідали змісту і обсягу повноважень, які були закріплені за посадою начальника реорганізованого відділу, відповідачем пропонувалися ОСОБА_1 посади у виконавчих органах Херсонської міської ради із колом прав і обов`язків іншого спрямування від раніше виконуваних, що є невиконання відповідачем вимог частини 2 статті 40 КЗпП України.
29. Судова колегія не погоджується з зазначеними висновками судів, оскільки судами попередніх інстанцій не досліджено інші докази у справі.
30. Статтею 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
31. Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну службу" конкретні обов`язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.
32. Колегія суддів зауважує, що загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначено в Законі України "Про державну службу", відповідно до статті 10 якого до основних обов`язків державних службовців відносяться, зокрема, забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції, безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників, сумлінне виконання своїх службових обов`язків.
33. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 43 Закону України "Про державну службу" зміною істотних умов державної служби вважається зміна основних посадових обов`язків.