ПОСТАНОВА
Іменем України
25 липня 2019 року
Київ
справа №815/1894/17
адміністративне провадження №К/9901/29358/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об?єднаного управління Пенсійного фонду України, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом (листом), та не відповідає вимогам законодавства України,
УСТАНОВИВ:
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровського об?єднаного управління Пенсійного фонду України, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом (листом), та не відповідає вимогам законодавства України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року позов повернуто позивачу.
На зазначену ухвалу позивач, 02 жовтня 2017 року, подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі апеляційний суд виходив з того, що позивач пропустив передбачений законом строк апеляційного оскарження.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що строк апеляційного оскарження нею пропущений не був, оскільки вона звернулася до суду в п?ятиденний строк з дня отримання копії оскаржуваної ухвали.
Відзиву на касаційну скаргу відповідачами подано не було.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п?яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п?яти днів з дня отримання копії ухвали.
Частиною 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскаржені визнані судом неповажними.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року вищевказаний позов ОСОБА_1 повернуто.